ВЕЛИКА СУБОТА. БЛАГОДАТНИЙ ВОГОНЬ

ВЕЛИКА СУБОТА. БЛАГОДАТНИЙ ВОГОНЬ

В суботу, порушуючи заповідь про спокій, первосвященики прийшли до Пілата. Просили виставити біля гробу охорону. Згадали, що Христос обіцяв воскреснути на третій день. Боялися, щоб учні не викрали Тіло і не сказали потім, що Він воскрес. Пілату все це вже добряче набридло. Він дав їм декількох воїнів, і відіслав куди подалі.

Первосвященики з фарисеями пішли до гробу Господнього, уважно оглянули печеру. До каменю приклали свою (синедріонову) печатку та приставили варту.

Доки тіло Христа лежало в труні, Він зійшов у пекло до душ людей, які вмерли до Його страждань і смерті. Саме тому досить часто під Розп’яттям зображують череп (череп першої людини – Адама). Душі праведників, які чекали приходу Спасителя, Він звільнив із пекла. Водночас Він перебував у раю із розбійником, і на престолі з Отцем і Святим Духом. Зрозуміти це неможливо, тому треба просто вірити.

 

Щороку з дня воскресіння Христа і до сьогодні в Гробі Господньому з’являється Божественне Світло – Благодатний Вогонь. Вогонь сходить саме під час православної служби. Найбільш ранні згадки  про сходження Благодатного Вогню в переддень Воскресіння Христового зустрічаються у Григорія Нусського, Євсевія та Сильвії Аквітанської і датуються IV століттям. У них є опис і більш ранніх сходжень. За свідченням Апостолів і святих отців, Світло освітило Труну Господню незабаром після Воскресіння Христа, що побачив один із апостолів, а саме Петро. Серед ранніх згадок – свідчення мусульман, католиків. Латинський чернець Бернард (865 р.) пише: “У Святу Суботу, що є переддень Великодня, служба починається рано й по здійсненні служби співається “Господи помилуй” доти, доки, із пришестям Ангела, запалюється світло в лампадах, що висять над Гробом.”

Церковна церемонія Святого Вогню починається приблизно за добу до початку православного Великодня. У Храмі Гроба Господнього починають збиратися люди. Серед присутніх завжди багато інославних християн, мусульман, атеїстів. За церемонією стежить єврейська поліція. У самому храмі вміщається тільки до 10 тисяч чоловік, вся площа перед ним і анфілади навколишніх споруд також заповнюються народом.

Напередодні в храмі всі свічі, лампади, панікадила погашено. Ще на початку XX в. за цим ретельно стежила турецька влада. На прохання католиків доходили навіть до ревізії кишень митрополита, що священнодіяв – намісника Патріарха.

На середині ложа Життєдайної Труни (хороше формулювання) ставиться лампада, наповнена олією, але без вогню. По всьому ложу розкладаються шматочки вати, а по краях прокладається стрічка. Так приготована, після огляду турецьких стражників, а нині – єврейської поліції, Кувуклія (Каплиця над Гробом Господнім) закривається та опечатується місцевим ключником-мусульманином.

Через 20-30 хвилин до храму вбігає православна арабська молодь, чия присутність є обов’язковим елементом Великодніх святкувань. Молоді люди як наїзники сидять на плечах один в одного. Вони просять Божу Матір і Господа, щоб Він подав вірним Благодатний Вогонь. “Іля дін, іля віль ел Мессіа” (“Немає віри, крім віри Православної, Христос – істинний Бог”) – скандують вони. Під час англійського панування були спроби заборонити ці “дикунські танці”. Влада не пустила молодь до храму. Вогню не було. Патріарх на свій ризик звелів впустити арабів. Благодатний Вогонь зійшов.

У Храм входить процесія – ієрархи конфесій, що святкують Великдень. Наприкінці процесії йде православний Патріарх Ієрусалимський або Константинопольський у супроводі вірменського Патріарха та священнослужителів. Процесія тричі обходить Каплицю. Після цього православний Патріарх зупиняється напроти входу в неї, з нього знімають ризи. Він залишається в одному полотняному підряснику, щоб було видно, що він не проносить із собою в печеру сірників або чого б то не було, здатного запалити вогонь.

Незадовго до Патріарха підризничий вносить у печеру велику лампаду, у якій повинен розгорітися головний вогонь і 33 свічі – по числу років земного життя Спасителя. Православний та Вірменський Патріархи (останній також роздягається) входять усередину. Їх запечатують великим шматком воску і накладають на двері червону стрічку; православні служителі ставлять свої печатки. У храмі вимикається світло. Люди чекають і моляться. Переказ говорить, що той день, коли Благодатний Вогонь не зійде, буде останнім для людей, що знаходяться в Храмі, а сам Храм буде зруйновано. Тому прочани зазвичай причащаються перед тим, як прийти у святе місце.

Молитва й обряд тривають доти, доки не відбудеться чудо. У різні роки очікування триває від п’яти хвилин до декількох годин.

 

Сходження

 Перед сходженням храм починають опромінювати яскраві спалахи Благодатного Світла. Тут і там проскакують маленькі блискавки. При уповільненій зйомці добре видно, що вони виходять із різних місць храму – від ікони, що висить над Каплицею, від купола Храму, від вікон і з інших місць, і заливають все навколо яскравим сяйвом. Крім того, між колонами й стінами храму миготять цілком видимі блискавки, які часто проходять без шкоди через людей.

Умить весь храм виявляється оперезаним блискавками й відблисками, які зміяться його стінами й колонами, ніби стікають до підніжжя храму й розтікаються серед прочан. Одночасно із цим у людей у храмі та на площі спалахують свічки, лампади по боках Каплиці загоряються самі (за винятком 13 католицьких), як і деякі інші лампади у межах храму. “І раптом крапля падає на обличчя, а потім у юрбі лунає крик захоплення й потрясіння. Вогонь палає у вівтарі! А Каплиця ще темна. Повільно – повільно по свічах Вогонь із вівтаря починає спускатися до нас. І тут громовий крик змушує озирнутися на Каплицю. Вона сяє, вся стіна переливається сріблом, білі блискавки струменіють нею. Вогонь пульсує й дихає, а з отвору в куполі Храму на Труну з піднебіння опустився вертикальний широкий стовп світла”. Храм або окремі його місця заповнюються сяйвом, яке вперше з’явилося під час Воскресіння Христа. У цей же час двері Гробу відкриваються, виходить Православний патріарх, благословляє тих, що зібралися і роздає Благодатний Вогонь.

Коли ще Патріарх перебуває у Каплиці, гінці розносять Вогонь, переданий через спеціальні отвори, по всьому храмі.

Перші 3-10 хвилин Вогонь зовсім не обпалює, незалежно від якої свічі і де він буде запалений. Парафіяни буквально вмиваються цим Вогнем – водять їм по обличчю, по руках, черпають пригорщами, і він не завдає жодної шкоди, не обпалюючи навіть волосся.

Потім від Благодатного Вогню будуть запалені лампади по всьому Єрусалиму, спеціальними авіарейсами Вогонь буде доставлений на Кіпр і в Грецію, звідки буде розвезений по всьому світі. З недавнього часу безпосередні учасники подій стали його привозити і в нашу країну. У прилеглих до Храму Гробу Господнього районах міста багато свічок і лампад у храмах запалюються самі.

 Суміжні події

Перед сходженням Благодатного Вогню і під час цього відбувається багато дивовижних подій. Проте дещо заслуговує на особливу увагу. Кілька разів за добу або безпосередньо перед сходженням Благодатного Вогню у Храмі починали мироточити ікони або фрески із зображенням Спасителя.

Вперше це сталося у Велику П’ятницю у 1572 р. Мироточила ікона Спасителя. Свідками стали два французи, лист про це одного з них зберігається в Центральній Паризькій бібліотеці. Через 5 місяців, 24 серпня, Карл IX влаштував у Парижі Варфоломіївську ніч. За два дні було знищено третину населення Франції. У 1939, в ніч із Великої п’ятниці на Велику суботу ікона знову замироточила. Свідками стали троє ченців, які живуть при Єрусалимському монастирі. Через п’ять місяців, 1 вересня 1939 р. почалася Друга Світова війна. В 2001 р. це трапилося знову. Християни не побачили в цьому нічого страшного. Через п’ять місяців було 11 вересня…

Іля дін, іля віль ел Мессіа!

Джерело: http://firtka.if.ua/?action=show&id=35165

Поділитись
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Print this page
Print

Коментарі

коментарі

Коментарі

Залишіть коментар