Вчителька за допомогою яблук показала, як дітей ранить цькування

Роузі Даттон навчає дітей релаксації та духовному і розумовому збагаченню. Нещодавно вона розповіла про свій урок:

“Сьогодні в одному з наших класів я показала дітям два яблука (діти спочатку цього не знали, однак я впустила одне з яблук на підлогу, яке саме, важко було сказати, бо обидва мали однаковий вигляд). Ми говорили з дітьми про яблука, і обидва малюки описали однаково: вони були червоні, того самого розміру і достатньо соковиті для того, щоб їх можна було з’їсти.

Я взяла те яблуко, яке впустила на підлогу, і розповіла дітям, як воно мені не подобається. Я думаю, воно огидне, – сказала я їм. У нього жахливий колір, а стебло занадто коротке. Я сказала: воно не подобається мені, тож не має подобатися і вам”, – так розпочала свій урок вчителька.

Дехто з дітей подивився на Роуз, ніби вона була божевільною. Однак вчитель пустила яблуко по колу, і, на її прохання, діти ображали фрукт: “ти не пахнеш, напевне, у тобі є хробаки, я навіть не знаю, навіщо ти існуєш”.

Вчительці навіть стало шкода бідного яблука.

Потім вона пустила по колу інше яблуко, якому усі школярі говорили хороші слова: “Ти чудове, Твоя шкірка красива, Який у тебе гарний колір”.

Згодом вчителька забрала обидва фрукти, обговоривши з дітьми зовнішній вигляд ще раз: яблука не змінилися.

І тут вона розрізала їх. Те, до якого усі були добрими, було чистим, соковитим та свіжим.

Однак те яблучко, якому говорили погані речі, було всередині побитим, ніби у синцях.

“Я думаю, що для дітей то був момент просвітлення. Вони дійсно зрозуміли: те, що ми побачили всередині цього яблука – забиті місця, кашка – це те, що відбувається всередині кожного з нас, коли хтось утискає нас своїми словами або діями.

Коли діти стикаються з булінгом, вони жахливо почуваються всередині, та інколи не показують чи не говорять іншим, як саме вони почуваються. Якби ми не розрізали те яблуко, ми б ніколи не дізнались, скільки завдали йому болю.

На відміну від яблука, ми можемо припинити цькування та образи. Можемо навчити дітей, що не можна казати погані слова одне одному, і треба обговорювати, як від наших слів та дій почуваються інші. Ми можемо навчити малих стояти горою одне за одного і зупиняти буллінг у будь-якій формі – так, як одна маленька дівчинка, яка на уроці відмовилася говорити погані слова яблуку”.

“У язика немає кісток, однак він може розбити серце. Будьте обережними зі своїми словами!”, – підсумувала талановита педагог.

 

Джерело:  https://life.pravda.com.ua/society/2016/06/27/214360/

Поділитись
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Print this page
Print

Коментарі

коментарі