Притча про сіяча

Коли навколо Ісуса знову зібралась велика юрба людей, Він промовив: „Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Під час сіяння деякі зернята впали на стежку і їх з’їли пролітаючі птахи. Інші зер­на впали між тернями та бур’янами, які заглу­шили їх. Ще інші впали на кам’янистий грунт. Ці зерна скоро зійшли, але засохли, оскільки не було там вологи. Найбільше зерен упало на родючий ґрунт; вони принесли добрий врожай”.

Учні запитали про значення притчі. Ісус по­яснив: „Зерна, що впали на стежку, це ті, котрі слухають Слово Боже, але не приймають і не вірують. Зерна, які впали на кам’янистий ґрунт – це ті, що слухають, швидко приймають, але так само швидко втрачають свою віру. Зерна, заглушені тернями – це ті, які слухають Божі слова, але поглинуті земними турботами, не дають зернам проростати.

А зерна, що впали на родючий ґрунт, уособ­люють людей, які слухають Божі слова і, вияв­ляючи свою віру, дотримуються їх. Такі люди виявляють плоди християнського життя”.

(Матвія 13:4-9; Луки 8:1-15)

Дитяча скарбничка Біблійних історій.

Ілюстрації А. Вейн Гул

Коментарі

коментарі