Коли навколо Ісуса знову зібралась велика юрба людей, Він промовив: „Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Під час сіяння деякі зернята впали на стежку і їх з’їли пролітаючі птахи. Інші зерна впали між тернями та бур’янами, які заглушили їх. Ще інші впали на кам’янистий грунт. Ці зерна скоро зійшли, але засохли, оскільки не було там вологи. Найбільше зерен упало на родючий ґрунт; вони принесли добрий врожай”.
Учні запитали про значення притчі. Ісус пояснив: „Зерна, що впали на стежку, це ті, котрі слухають Слово Боже, але не приймають і не вірують. Зерна, які впали на кам’янистий ґрунт – це ті, що слухають, швидко приймають, але так само швидко втрачають свою віру. Зерна, заглушені тернями – це ті, які слухають Божі слова, але поглинуті земними турботами, не дають зернам проростати.
А зерна, що впали на родючий ґрунт, уособлюють людей, які слухають Божі слова і, виявляючи свою віру, дотримуються їх. Такі люди виявляють плоди християнського життя”.
(Матвія 13:4-9; Луки 8:1-15)
Дитяча скарбничка Біблійних історій.
Ілюстрації А. Вейн Гул