Проповідь Високопреосвященного митрополита Димитрія в день пам’яті святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, Чудотворця

 В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Перш за все я щиро вітаю вас із днем памяті великого угодника Божого святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, Чудотворця! Вітаю вас із цим воістину дитячим святом добра, коли навіть дорослі на якісь миттєвості повертаються в дитинство. Це свято людяності, милосердя, смирення, доброго правила віри та образу лагідності, як ми звертаємося до святителя Миколая, прославляючи його.

Церковні письменники, що досліджують житіє святителя Миколая, говорять нам про те, що він прожив, немов би, три життя. Перше – це безпосередньо його земне життя, зафіксоване агіографами та істориками. Друже – це життя святителя Миколая в легендах, які відіграють важливу педагогічну роль, наставляючи нас наслідувати цього святого в його доброчинності. І, насамкінець, третє життя – це життя святого Миколая в практиці самої Церкви, де серед віруючих людей він займає чільне місце в сонмі святих. Це відображається найперше в тому, що чи не в кожній оселі є ікона святого Миколая, а також й у великій кількості освячених на його честь храмів. Якби (я наголошую на цьому “якби”!) на небесах, у житті вічному існувала заздрість, то багато святих позаздрили би святителю Миколаю, через те, яке шанування йому виявляють християни. Але на небесах заздрощів немає, все там перебуває в безперестанному прославленні Бога, в тому числі святитель Миколай, який займає своє достойне місце.

Багато чого від нас святитель Миколай заховав, і нам невідомо особливо багато подробиць із його життя. Але сьогодні вже багато церковних письменників звернули увагу на джерела, знайдені в XIX-XX століттях, з яких ми можемо отримати більше відомостей про життя святого. Утім, нам і так відомо, що святитель Миколай прожив довге достойне життя, був воістину великим святителем і воістину добрим пастирем. Багато що нам відкрило та підтвердило антропологічне дослідження мощей святителя Миколая, які, як ви знаєте, спочивають в італійському місті Барі. Здавалося би, навіщо нам потрібні ще наукові дослідження, коли ми й так маємо віру і шануємо святителя Миколая. Вони з одного боку допомагають віруючим у більшій мірі осмислювати свою віру, а для невіруючих слугують посоромленням їхнього невірства. Та ось ті дослідження, про які згадував я, стосувалися переважно зовнішності святого Миколая. Вони, фактично, підтвердили все те, що зберігала в переданні Церква впродовж сімнадцяти століть, а саме те, що святитель Миколай був людиною середнього зросту, приблизно 167-170 був його зріст, належав до людей з більш темним кольором шкіри, мав сиву бороду і дуже лагідне та благочестивого вигляду лице. Дослідження показали й те, що він був великим посником і багато перестраждав, що відомо й нам, адже ми знаємо, що в часи гонінь за Діоклетіана святитель багато часу провів у доволі жорстких умовах у вогкій в’язниці.

Коли ми дивимось на ікону святителя Миколая, перед нашим зором постає воістину добра благочестива людина, красива своїм благородство і глибиною свого серця. Воістину саме таким був святитель Миколай, яким його нам показує іконописна традиція. І невипадково, коли ми святкуємо день його памяті найперше нам спадає думку творити добро. Ми намагаємося його творити щодо близьких нам людей, деколи навіть щодо незнайомих і, знайте, правильно робимо! Саме для цього Господь поставляє перед нами таких святих, щоби ми рівнялися у своєму духовному житті на них і брали з них приклад.

Святитель Миколай воістину великий святий Христової Церкви і молитви його до Всевищнього можуть багато. Тож недаремно, шануючи святого Миколая (а я нагадаю вам, що Церква по-особливому вшановує пам’ять цього святителя двічі на рік – узимку і навесні, а також щочетверга), ми уповаємо на його заступництво і допомогу. Але для цього ми повинні гідно наслідувати приклад його життя, тобто бути милосердними людьми, відкритими для потреб і бід оточуючих нас людей, тому що саме так творив святитель Миколай. Але творити добро треба не голосячи про це зі сцени і напоказ, а з пам’яттю про настанову Христову: коли твориш милостиню, не сурми перед собою… і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно (Мф. 6: 2,4). Так навчає нас Спаситель, і так робив святитель Миколай. Прочитайте його житіє, дослідіть кожну сторінку його життя і ви пересвідчитесь, що він жодного вчинку не зробив напоказ.

Як я казав, це у значній мірі дитяче свято, а точніше – особливий день для дітей і батьків. Коли ми хочемо наших діток чимось винагородити, потішити, обов’язково згадайте про святителя Миколая. Не робіть подарунків просто так, тому що це наші діти. Так, ми їх любимо, але треба добро дітям робити так, щоби виходило на добро, а не на зло. Вручати подарунки слід, по-перше, з особистою вірою, а по-друге – навчати діток наслідувати в житті святителя Миколая. Не можна просто виконувати бажання (а деколи – справжі забаганки) дітей, яким дедалі частіше хочеться то дорогого планшета, то модного мобільного телефона. Наші подарунки в цей день мають бути винагородою за чемність, за послух, за допомогу батькам, за добре ставлення до друзів. І тоді дух цього свята буде збережний. Учіть дітей добру! Адже ці діти дуже скоро опиняться на вашому місці, ви будете бабцями і дідусями, а вони матимуть своїх діток і навчатимуть їх тому добру, якого навчилися від вас.

Отож, дорогі брати і сестри, не перетворюйте свято святителя Миколая на велику цукерню, з якої в цей день сипиться багато гарних і смачних цукерок. З вірою підходьмо до кожної справи, яку робимо цього дня, і, перш за все, готуймося духовно зростати у зустрічі великого свята Різдва Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа. Амінь!

 

(проповідь виголошена за Божественною Літургією в Княжому Свято-Миколаївському храмі м. Львова в день його престольного свята під Архіпастирських відвідин Свято-Миколаївської парафії в день пам’яті святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, Чудотворця, 19 грудня 2015 року Божого)

Поділитись
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Print this page
Print

Коментарі

коментарі