Про гріх сквернослів’я

Часто, сквернословна вимова, чується скрізь: в транспорті, на вулиці, в місцях громамадського скупчення. Причиною матерщини вже давно не являються роздратованість чи гнів, гнилі слова стали частиною повсякденної вимови.

Сквернослів’я вживається не лише у спілкуванні дорослих, але й в розмовах батьків з дітьми, ними обмінюються навіть закохані. На перший погляд, ,,невинна’’ звичка вживати ,,мат’’ призвела до того, що багато хто використовує його для пов’язання слів, вставляючи цю словесну скверну через, майже, кожне, людське слово. Це є ознакою особливої деградації людської культури і морального тління. З древніх-давен, ,,матерщина’’ в древньоукраїнській (древньослов’янській) мові іменується ,,свернослів’ям’’-від слова ,,скверна’’. В словнику В. Даля, сказано: ,,Скверна-мерзота, гидота, все негідне, противне, мерзенне, непотрібне, що оскверняє плоть і дух, нечистота, болота і гнилота, тління, трупність, сморід, негідність, розпуста, моральна деградація, усе богопротивне’’ . Ось якими якостями людина прикрашається, віддаючись у владу гнилих, скверних слів, не задумуючись над тим, що скверні, ,,матерні’’ слова не підносять її в очах тих, хто їх чує, а навпаки, ганьблять її в очах слухачів. В минулі часи на Русі-Україні християни розуміли, наскільки ганебно сквернословити. В часи Козаччини за цей гріх привселюдно і суворо карали: для загального напоумлення сквернословців на вулицях сікли батогами.

То що ж таке ,,мат’’? У всі часи християнський нарід любив і шанував Матір Божу, Матір-Церкву, свою, рідну матір, матір-землю і матір-Батьківщину. Слово ,,Матір’’ для кожної віруючої в Бога людини є словом найсвятішим. Коли ж Русь-Україна на протязі багатьох століть знаходилась під ігом іновірних народів, загарбники, знаючи, кого і що шанує слов’янських народ, старались спеціально йому нанести наругу, осквернити святиню. Скверні, ,,матерні’’ слова-образи вони вигадали і проти проти рідної матері, Матері-Церкви, Бога-Тройці, Духа Святого, Матері Божої. Звідси стає зрозуміло, що в таких словах, відповідно, закладений сатанинських дух. Недаремно, в українському народі, тих, хто сквернословив – ,,матерився’’ з древніх часів називали богохульниками.

Словом Бог сотворив все: ,,І сказав Бог: нехай буде світло’’ (Бут.1.3). Слово також являється знаряддям і людської творчості. Ми навчаємо і просвічуємось через слово. А сквернослів’я, так як не має у собі добра і світла, ніякого майбутнього утвердження, – сіє тьму. Святий Апостол Павло так і говорить: ,, Нехай ніяке гниле слово не виходить з уст ваших, а лише добре…’’(Еф.4.29). Людське слово повинне наближати до Бога, а не віддаляти від Нього. Господь нам дав уста не для того, щоби прославляти диявола різного роду сквернослів’ям, ,,матами’’- богозневагою, а для того, щоби чистою вимовою і відповідними словами підносити хвалу Богу, величати Божу Матір і Святих Православної Віри. Якщо ми християни, то для нас Священне Писання є Закон, а в Цьому Законі немає жодного прикладу, котрий би нас навчав сквернословити, ,,материтись’’. Задумаймось, чи є в Царстві Божому угодники, котрі б за свого земного життя споріднились з ,,матами’’, довільно сквернословили, і, як це сьогодні модно називати – використовувати це для зв’язки слів? Невже людський розум настільки обмежений, що не може підібрати належні, величні слова для розмови, котрі б дали ще й іншим прибуток в лексиконний запас?

Свята Православна Церква на святоотцівському досвіді та істинах Священного Писання навчає нас поведінки у стосунках з тими, хто говорить ,,матерні’’ слова. Такій людині ми сміливо повинні сказати, щоби вона не вживала такі слова, а якщо вона не послухається нас, то краще відійти від зла, щоби не пошкодити своїй душі, про що сказано: ,, відвертайтесь від зла, прикріпляйтесь до добра’’ (Рим.12.9). Ми ж, як правило, стаючи очевидцями скверної, ,,матерньої’’ розмови, прискіпливо посміхамось в обличчя людині, котра сквернословить, і не наважуємось зробити зауваження.

Лікувати схильність до сквернослів’я людина може лише в тому випадку, коли у неї з’явиться таке бажання особисто при допомозі Бога, Церкви Христової та Її Святих Таїнств. Таке захворювання відноситься до розряду духовних, тому часто можна чути страшне сквернослів’я на Бога, Матір Божу, святих угодників Божих, рідних людей, котре виливається з уст біснуватих-одержимих нечистим духом людей. Ось і приклад, ,,хто’’ стоїть за цим гріхом. Осверняючись ,,матами’’, людина відштовхує від себе Святого Духа Божого. Устами християнин приймає Пречисте Тіло і Кров Христові, тому, сквернословлячи він прямо чинить богозневагу. Кожне наше слово чує Господь, святі Ангели, угодники Божі, за кожне наше сказане слово, нам доведеться дати відповідь на Страшному Суді (Мф. 12:36). Апостол Павло продовжує далі нас навчати: ,, Бо яка спільність праведності з беззаконням? Що спільного у світла з пітьмою?’’ (2 Кор.6.14). Про сквернословців він також говорить, що: ,,Гортань їх-відкритий гріб’’(Рим.3.13).

Поки людина живе на землі, двері Покаяння для неї відкриті завжди, але слід пам’ятати, що Покаяння –це не лише формальність Таїнства Сповіді, – це твердий намір перемінитись, залишити попередній, богопротивний спосіб життя( з грецької Покаяння -,,mentanoya’’-переміна, переродження) і розпочати нове життя за Законом Божим, в якому, безперечно, немає місця ніякій скверні.

 прот. Сергій Лучанін, кандидат богословських наук

Поділитись
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Print this page
Print

Коментарі

коментарі