Ікона Божої Матері «Почаївська»

Ікона Божої Матері «Почаївська»

І православна, і католицька церкви свято шанують православну святиню — чудо­творну ікону Божої Матері Почаївської. Цей образ знають і шанують у всьому слов’янському світі — Україні, Польщі, Боснії, Болгарії, Сербії, Росії. Чудотворна ікона понад 400 років перебуває в Свято-Успенській Почаївській Лаврі (м. Почаїв, Тернопільська область, Україна). Переказ свідчить, що у 1340 р. на місці, де нині стоїть Лавра, оселилися два іноки. Одного разу ченці побачили диво — на вершині гори стояла Богоматір, нібито охоплена полум’ям. Відтоді на камені назавжди зали­шився відбиток Її правої стопи, наповнений прозорою водою. Це чудотворне джерело води не убожіє й понині (воно знаходиться на території Лаври, за залізними ґратами).

У 1559 р. тут проїздив із Константинополя митрополит Неофіт. Відвідавши має­ток поміщиці Анни Гойської неподалік від Почаєва, яка вела праведний спосіб життя, він подарував їй ікону Богородиці, що була з ним. Незабаром стали помічати, що від ікони виходить сяйво. Коли у 1597 р. перед іконою отримав прозріння сліпий від народження брат Ганни Пилип, вона передала образ ченцям, які жили на Почаївській горі. Святий образ було поставлено в храмі Успіння Божої Матері; тоді ікона вперше стала називатися Почаївською, і до неї потягнулося безліч віруючих, благаючи Пречисту про зцілення.

 

Торжество на честь ікони святкує церква 23 липня (5 серпня). Свято встановле­не в пам’ять позбавлення Успенської Почаївської Лаври від турецької облоги 1675 року. Тоді влітку, під час Збаразької війни з турками, татарські орди під предводительством хана Нурредина обступили Почаївську обитель із усіх боків. Монастирська стіна була дуже слабкою, і залишалася тільки одна надія — на допо­могу Владичиці Небесної. Ігумен Йосип Добромирський, браття і миряни стали ревно молитися Пресвятій Богородиці і преподобному Іову Почаївському (його нетлінні мощі сьогодні знаходяться у Лаврі). Вранці 23 липня зі сходом сонця татари стали вирішувати, як провести вирішальний штурм обителі, а ігумен повелів співати акафіст Божій Матері. Із першими ж словами акафіста над храмом раптом з’явилася Сама Пречиста Богородиця з янголами небесними, котрі тримали оголені мечі, а перед ними стояв, кланяючись, преподобний Іов Почаївський. Вороги прийняли небесне воїнство за примару і стали стріляти в Пресвяту Богородицю, але стріли летіли назад і попада­ли точно в тих, хто їх пускав. Татар охопив жах, і ніби на очі їх упала пелена — в паніці вони вбили безліч своїх, багато кинулося тікати. Захисники мона­стиря багатьох захопили в полон, деякі з полонених, вражені подією, взяли православну віру і залишили­ся ченцями в обителі. Турки надовго запам’ятали цю страшну поразку. 50 років потому Почаївському іноку Гавриїлу довелося відвідати Кон­стантинополь, де він розговорився з одним турком. Дізнавшись, що монах з Почаївської обителі, турок запитав: «Чи жива ваша богиня?». Зрозумівши, що він має на увазі Богородицю, чернець відповів: «Вона жива і житиме вічно!». Турок схвильовано закричав: «Люта ваша богиня! Там загинув мій батько і багато наших. Я був малий тоді, але не забуду цього лиха».

Історія Почаївського монастиря та Почаївської ікони Божої Матері

Поділитись
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Print this page
Print

Коментарі

коментарі

Коментарі

Залишіть коментар