19 грудня в Україні відзначають День Святого Миколая. Історія свята, традиції та прикмети

Святий Миколай – один із найшанованіших святих церкви – чудотворець, заступник бідних, захисник дітей, а також покровитель мандрівників. Миколая Чудотворця вважають найближчим до Бога святим. Він посередник між Богом і людьми. Святий Миколай відзначився чистотою життя, за яку мав від Бога дар чудотворення, а також милосердям і благодійністю.

Історія свята

Святий Миколай прийняв Христа, будучи багатою людиною. Перейнявшись вченням – отримав безцінні дари Духа Святого. Виконуючи Слово Боже і проповідуючи спасіння Христове, не залишався байдужим в турботах про бідних, малозабезпечених і ближніх своїх. Творив дивовижні справи, а безкорисливість і лагідність почитав великим привілеєм. Був чудовим благодійником.

Відомо, що вже в VI ст. день упокоєння Святого став значним християнським святом Східної Церкви, коли імператор Юстиніян І збудував на його честь церкву в Константинополі. З Візантії свято поширилося по цілому світу – й на українські землі також. За переказами князь Аскольд узяв Святого Чудотворця за небесного покровителя й мав ім’я при хрещені Миколай.

До Західної Церкви свято прийшло у IX ст., коли папа Миколай – перший папа з цим іменем – близько 860 р. збудував у Римі церкву Святого Миколая.

Вважається, що Святий Миколай є опікуном подорожніх, моряків і рибалок. Адже згідно з житієм Святий неодноразово приходив на допомогу людям під час стихійного лиха – силою молитви зупиняв грозу чи бурю. Так довгий час вважалось і в Україні – кожен рибальський курінь мав обов’язково ікону цього святого, перед якою на початку ловецького сезону й у часи негоди, стихійного лиха служили молебень. Й нині у храмах саме перед іконою Св. Миколая моляться, вирушаючи в далеку дорогу, а також при освяченні різноманітних транспортних засобів.

Також Святий Миколай є захисником і бідних, скривджених, несправедливо засуджених. Наші предки шанували святителя і як покровителя шлюбу. Св. Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.

В народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Вихоячи в море на промисел, рибалки завжди брали з собою образ святого чудотворця.

Традиції пов’язані із святкуванням дня Миколая

 Це найбажаніший день у році для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов’язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися. А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.

В сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки

З давніх часів День Святого Миколая святкувався весело. Заздалегідь готували подарунки, пекли печиво, запрошували музикантів, скликали гостей.

І, звичайно ж, чекали головного нічного гостя — Миколи-чудотворця, запалювали свічки, читали молитви.

Цього дня здавна варили пиво. “Вітали сніжну зиму” – на санях тричі об’їжджали довкола села. Колись господарі у цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в “козирки” і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села – “бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!”

А  для дітлахів пеклося особливе печиво – миколайчики. Це було своєрідне “розполовинення посту”, після Святого Миколая починали готуватися до Різдва, вчити колядки, робити вертепи.

До речі, в українських традиціях День святого Миколая був особливо важливим для наречених. Оскільки сватання традиційно відбувалися перед Різдвом, дівчата заздалегідь наводили лад у своїх скринях: готували одяг, діставали рушники і прикраси та прибирали в хаті – одне слово, чекали сватів.

Народні прикмети на 19 грудня:

– Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.

– У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.

– Як впаде великий іній – на гарний врожай хліба.

– Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.

– Морозяний день – на уроду хліба й городини.

– З цього дня підходять другі морози – Миколині: “На Студеного Миколу снігу навалить гору”.

– Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва.

– Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого.

Хай Миколай у вишиванці розбудить подарунком вранці

 І принесе у Твою хату добробут, радості багато.

 Розбудить приспані надії, зернятко щастя хай посіє.

 Зігріє гумором, любов’ю, і принесе Тобі здоровя!!!

 

 

                                                                                                    Підготувала  п. Андріана Сушко

Поділитись
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Print this page
Print

Коментарі

коментарі