Життя Cвятої Мученицї Тетяни

Життя Cвятої Мученицї Тетяни

(25 січня)

Народилася Свята Тетяна в Римі близько 200-го року. Батьки її були багаті та знатні громадяни (батько був консулом) і таємні християни.
Християни, як відомо, в перші століття жили в Римі в умовах постійних гонінь. У той час всі жителі імперії повинні були приносити жертви офіційним язичницьким богам. Здавалося б, не важливим є кинути щіпку фіміаму на жертовник або заприсягтися генієм імператора, – але християни і це вважали зрадою Христа, актом зречення від Нього і тому намагалися ухилитися від участі в загальнонародних святах, так їм доводилося приховувати свою віру в істинного Бога.
Коли ж спалахувало чергове гоніння на християн, коли їх примушували відкрито, при всіх, зневажили Христа і приносити жертви ідолам, тоді навіть і таємні християни оголошували про свою віру, терпіли страждання і в страшних муках закінчували життя.
Тетяну з ранніх років батьки привчали до благочестя. Вони брали її з собою на таємні богослужіння, які відбувалися вночі в катакомбах. Пробираючись по вузьких коридорах катакомб, ледь освітленим олійними лампами, Тетяна бачила, що стіни цих коридорів зберігають у собі мощі мучеників, тіла покійних у вірі та відданості Христу. У дні їх пам’яті вона чула гімни, славлення їх подвигів, і трепетним серцем слухала розповідями про їх святе життя і страждання. Їй самій захотілося бути такою ж, як ці святі мученики, так само любити Христа і так само віддати за Нього життя. Досягнувши повноліття, Тетяна всі свої сили віддала Церкві. Вона була поставлена діаконісою в одному з римських храмів і служила Богові, у пості і молитві доглядаючи за хворими та допомагаючи нужденним.

З часом, при імператорі Олександрі Севирі, прийшла її черга принести жертву Аполону. Тетяна ж вклонилася істинному Богу, після чого стався землетрус: ідол Аполона впав і розбився на дрібні частини. Обрушилася також частина храму і придавила багатьох язичників та їх жреців. Диявол, що перебував в ідолі, з гучним криком і плачем вийшов з цього місця, так, що всі чули крик його і бачили тінь.
Тоді Святу Тетяну віддали на суд і стали мучити залізними гаками, вимагаючи шанування богів. Мужньо переносячи страждання, свята діва молилася за своїх мучителів і просила Господа відкрити їм душевні очі і навчити істини. Молитва Святої була вислухана. Небесне світло осяяло мучителів, і вони побачили чотирьох ангелів, що оточували Святу. Впали вони до ніг Тетяни і стали благати її: «Прости нас, служителько Істинного Бога! Прости нас, бо не з нашої волі ми терзали тебе.» Розлючені судді наказали негайно ж схопити цих розкаяних воїнів і погубити їх. Новонавернені мученики голосно славили Христа і після жорстоких мук вони були усічені мечем і відійшли до Господа, прийнявши хрещення у власній крові.
На другий день сам правитель Риму Ульпіан взявся судити Святу Тетяну. Коли її привели з темниці, всі були вражені тим, що на ній не було видно навіть і сліду від вчорашніх мук. Обличчя її було спокійним і радісним. Ульпіан став переконувати Святу діву принести жертву богам, але вона відмовилася. Тоді він наказав оголити її та гострими бритвами різати їй тіло. Як знамення її чистоти, з ран разом з кров’ю линуло молоко, і повітря наповнилося пахощами.
Потім її довгий час били жезлами так, що самі мучителі швидко втрачали сили і часто змінювалися. Вона ж залишалася непохитною, так як ангели Божі, як і колись, невидимо стояли біля неї, підбадьорювали її і відводили від неї удари на тих, хто намагався заподіяти їй страждання. Нарешті, дев’ять з числа катів впали мертвими, а інші, ледь живі, залишилися лежати на землі нерухомо. Свята ж, вставши, викрила в брехні самого суддю і його служителів, кажучи, що боги їх – бездушні ідоли, вона ж служить Єдиному та Істинному Богу, що творить чудеса.
Так, як, вже наближався вечір, то Святу відправили назад, до в’язниці. Там вона провела ніч, молячись Господу. Небесний світ сяяв, і ангели Божі дякували Господеві разом з нею. Вранці її знову привели на суд і знову всі були вражені її прекрасним виглядом. У цей день Свята розтрощила своєю молитвою храм богині Діани і знову зазнала за це страшні муки. Наступного ранку Святу Тетяну привели в цирк і випустили на неї лева. Арена колізею, як і арени багатьох римських цирків, була вже рясно напоєна мученицькою кров’ю. Але тепер на цю арену була кинута дочка одного з шляхетних і шанованих римлян і це викликало загальну зацікавленість.
Однак, на диво всім, випущений з клітки лев не розтерзав святу. Замість цього, він пестився до неї і покірно лизав їй ноги. Натовп подумав, що це був якийсь ручний або слабкосилий лев, тому і зажадала, щоб його прибрали з арени. Деякі кинулися виконувати побажання натовпу, але лев, кинувшись на них, тут же розірвав. Після цього Святу Тетяну забрали з арени і знов піддали мукам та кинули її у вогонь. Але вогонь не торкнувся не тільки її святого тіла, але навіть і розкішного волосся, яким, як плащем, свята мучениця прикривала свою наготу під час мук. Язичники прийшли до висновку, що чудеса ці здійснюються тільки силою волосся Тетяни. Її обстригли і залишили в храмі Зевса.
Коли наступного дня до храму прийшли жерці, вони побачили, що ідол Зевса лежить розбитий на дрібні шматочки, а Свята перебуває в радості, молячись Богу. Тоді Ульпіан виголосив смертний вирок, і Свята Тетяна була обезголовлена. Разом з нею був страчений і її батько, який оголосив себе християнином. Бачачи страждання своєї дочки, він не побажав залишатися таємним християнином і вирішив постраждати разом з нею. Сталося все це в 225 році. Таку силу дає Господь тим, хто готовий до кінця стояти в істині.

Джерело: http://kolomija.com/

Коментарі

коментарі

Коментарі

Залишіть коментар