Виникнення зла та гріха на землі. Гріхопадіння Адама та Єви

Диявол заздрив райському блаженству перших лю­дей і задумав позбавити їх райського життя. Задля цього він увійшов у змія та сховався в гілках дерева пізнання добра і зла. І коли Єва проходила повз нього, диявол почав нашіп­тувати їй, щоб вона скуштувала плодів від за­бороненого дерева. Він лукаво запитав у Єви:

  • Чи правда, що Бог не дозволив вам їсти плодів з жодного дерева у раю?
  • Ні, — відповіла змієві Єва, — плоди з усіх дерев ми можемо їсти, тільки плодів з де­рева, яке посеред раю, як сказав Бог, не їсти і не доторкатися до них, щоб не вмерти.

Та диявол почав брехати, щоб спокуси­ти Єву. Він сказав:

  • Ні, ви не помрете; але знає Бог, що коли ви скуштуєте, то самі будете, немов боги, і пізнаєте добро і зло.

Спокуслива диявольська мова змія по­діяла на Єву. Вона подивилася на дерево і по­бачила, що дерево привабливе на око, гарне для їжі і дає знання; і закортіло їй пізнати добро та зло. Вона зірвала плоди із забороне­ного дерева і почала їсти; потім дала своєму чоловікові, і він також їв.

Люди піддалися спокусі диявола, порушили заповідь або волю Божу — згрішили, впали у гріх. Так відбулося грі­хопадіння людей.

Цей перший гріх Адама і Єви чи гріхопадіння людей називається первородним гріхом, бо саме цей гріх згодом став початком для всіх наступних гріхів у людях.

Коли перші люди згрішили, їм стало соромно і страш­но, як це буває з усіма, хто чинить зле. Вони миттю поміти­ли, що голі. Аби приховати свою наготу, пошили собі одяг з листя смоківниці, у вигляді широких поясів. Замість того, щоб набути досконалості, рівної Божій, як вони цього хо­тіли, вийшло навпаки, розум затьмарився, їх стало гризти сумління, і вони позбавилися душевного спокою. Усе це ста-1 лося тому, що вони пізнали добро і зло супроти волі Божої,’ – через гріх. Гріх настільки змінив людей, що, коли вони почули голос Бога в раю, то від страху та сорому сховалися між деревами, одразу забувши, що від усюдисущого і всевідаючого Бога неможливо щось і десь приховати. Так уся­кий гріх віддаляє людей від Бога.

Але Бог, з милосердя Свого, став кликати їх до покаян­ня, щоб люди зрозуміли свій гріх, призналися в ньому пе­ред Господом і попросили прощення.

Господь запитав:

  • Адаме, де ти?

Адам відповів:

  • Голос Твій я почув у раю і злякався, бо я голий, і схо­вався.

Бог знову запи­тав:

  • Хто сказав тобі, що ти голий? Чи не їв плодів з дерева, з якого Я заборонив тобі їсти?

Та Адам сказав: -Жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені плід, і я його їв.

Так Адам став звалювати провину на Єву і навіть на самого Бога, Який дав йому дружину.

І сказав Господь Єві:

  • Що це ти зробила?

Але Єва замість покаяння відповіла:

  • Змій спокусив мене, і я їла

Тоді Господь сповістив наслідки вчиненого ними гріха, І зробив Бог Адамові і Єві (повелів їм зробити) одежу зі шкіри тварин та одягнув їх.

Та оскільки люди зробилися грішними, то не могли І вже більше жити в раю, і Господь вигнав їх звідти. І поста­вив Господь при вході у рай ангела-херувима з вогняним мечем, щоб охороняти шлях до дерева життя.

Як навчитися розрізняти добро і зло та обирати стежку добра у житті

Бог створив людину для добра, але не примушував її бути доброю. Він дав людині свободу в своїх вчинках, сво­боду вибору між добром (дорогою життя) і злом (дорогою смерті). Адам і Єва через спокусу і непослух вибрали зло.

Важливо зрозуміти, що подібні історії відбуваються з кожною людиною, тобто щодня людина сама вирішує – чинити їй добро чи ні. Так і ти щоденно опиняєшся перед вибором: допомагати батькам чи не слухатися їх, ображати менших чи гратися з ними, сумлінно вчити уроки чи списувати та не робити домашніх завдань.

Бог — це абсолютне Добро, і Він добрий до всього, ство­реного Ним, навіть тоді, коли Його творіння злі та невдячні.

Творець через своє милосердя та доброту залишив нам дороговкази, які допомагатимуть обирати стежку до­бра й ухилятися від зла в нашому щоденному житті. Ці до­роговкази записані у Біблії: «Усім робімо добро…» (Послан­ня св. апостола Павла до галатів. Розділ 6, вірш 10), а також «Ухиляйся від зла та добре роби і будеш вічно жити» (Кни­га псалмів. Псалом 36, вірш 27)

Вибір художника

Якось великий італійський художник Леонардо да Вінчі погодився виконати фреску в трапезній монастиря Санта Марія делла Граціє у Мілані. Це мала бути сцена Тайної вечері Ісуса Христа з апостолами.

Майстер дуже хотів, щоб ця фреска стала його найкра­щим твором, тому працював він довго і старанно. Братія мо­настиря вже втрачала терпіння, проте праця Леонардо да Вінчі просувалася дуже повільно.

Щоб зобразити лик Ісуса Христа, Леонардо місяцями шукав натурника, чиє обличчя виражало б силу і привабли­вість, духовність і міць. Нарешті великий майстер знайшов того, кого шукав: це був Агнелло, щирий і чистий хлопчина, якого художник випадково зустрів на вулиці.

Минув рік, і Леонардо знову «міряв» міланські вули­ці у районі, що мав недобру славу, зазираючи до сумнівних і підозрілих помешкань. Тепер майстер шукав натурника на образ Іуди-зрадника. Йому потрібне було обличчя, по­значене неспокоєм і розчаруванням, обличчя людини, що здатна була зрадити найближчого друга. Провівши багато ночей серед різних волоцюг, Леонардо таки знайшов чоло­віка, що був досконалим взірцем для Іуди.

Він привів його до монастиря і взявся до малювання. Та ось майстер зауважив в очах натурника сльози.

  • Чого ти плачеш? — спитав Леонардо, вдивляючись у його похмуре обличчя.
  • Я—Агнелло, — прошепотів чоловік. — Той самий, з якого ви малювали Ісуса Христа.

Бруно Ферреро

За матеріалами основ християнської етики

 

Коментарі

коментарі