Традиції та обряди в день свята Пресвятої Трійці

Свято П’ятидесятниці, Трійця, або як кажуть здавна в народі Зелені свята, після Великодня та Різдва вважається в українців одним із найбільших свят, яке цього року припадає на неділю, 27 травня.

Походження свята Трійці

Назва П’ятидесятниця походить від того, що зішестя Святого Духа на апостолів сталося в старозавітне свято П’ятидесятниці, встановлене в пам’ять про дарування єврейському народу Закону на горі Синай. День Зіслання Святого Духа, бо саме того дня апостоли наповнилися Духом Святим і почали говорити різними мовами. Тим самим цією подією відкрилася світові уся повнота дії Пресвятої Трійці, і люди навчились поклонятися й прославляти три особи Єдиного Бога: Отця, Сина та Святого Духа. Це свято також пов’язують із народженням християнської церкви.

Свято П’ятидесятниці почали широко відзначати з IV століття, після прийняття церквою догмата про Трійцю – визнання існування єдиного Бога з одночасним визнанням трьох його проявів (ликів, іпостасей, особи).

Церковна традиція святкування цього свята давно міцно і нерозривно переплелася з дохристиянськими віруваннями українців.

Чому українці назвали Трійцю Зеленими святами? Люди вважають, начебто в цей день Бог створив землю і засіяв її зеленню (від цього й Зелені свята); інші вважали, що Христос, Петро та Павло, йдучи дорогою, присіли під зеленою кроною дерева, а тому й триденне свято; дехто стверджував, що Христос, в’їжджаючи до Єрусалима на віслючку, обрав собі шлях не по панських килимах, а по убогому зеленому гіллі.

Народні традиції на Зелені свята

Здебільшого Зелені свята починалися ще в п’ятницю. Оселі ретельно прибиралися – українці вірили, що сама Матір Божа перевіряє, чи чисто в хаті.

Жінки до схід сонця йшли до лісу, щоб заготовити лікарські трави. Вважалося, що таке зілля має бути особливо цілющим. У цей день збирали також і росу, якою лікували хворі очі.

У Зелену суботу, напередодні Трійці, домівки прикрашали свіжою зеленню: букетиками з чебрецю, м’яти, любистка, полину, материнки та гілками берези, липи, клена, явора, які застрикували за образи, розвішували по вікнах, стінах. Домівки встеляли татарським зіллям (лепеха або аїр) – травою, що росла, як казали, там, де проходили шляхи татарських набігів на Україну. Вхід до хліва і глухі кутки подвір’я уквітчували осикою щоб «відьми не заходили».

УКарпатах з Зеленою суботою пов’язаний також звичай просити одне в одного вибачення.

За народними традиціями, на Трійцю проводилися дівочі гуляння та ворожіння на судженого. Дівчата пекли «козулі» – круглі коржі у вигляді вікна. Ці «козулі» разом з яєчнею, пирогами, квасом складали обрядову трапезу, яку дівчата влаштовували в гаю після «завивання берізки». А ще на Трійцю дівчата рвали квіти й плели вінки, які тримали як обереги від русалок до Петрівки. У деяких регіонах юнки ворожили на вінках: кидала в річку вінок і дивилася, куди він попливе: якщо за течією – йти заміж, до берега приб’є вінок – ще рік у дівках сидіти, потонув вінок – милий розлюбив.

Наступного дня, у понеділок, святкують День Святого Духа. Богодухів день завершує святкові дні Троічних свята. Серед численних обрядів досить відомим був «водіння Тополі» (це – на Полтавщині, а на Чернігівщині – «водити Вербу», на Поліссі – «водити Куста»), коли дівчата обирали з-поміж себе «Тополю» – найкрасивішу дівчину. Вона мала ходити з піднятими над головою руками. Для зручності їх прив’язували до двох палиць, прикрашали стрічками, намистом та хустинами. Обличчя, щоб не впізнати «Тополі», закривали віночками, а стан – різнокольоровими плахтами. Під супровід пісень гурт обходив односельців. Господарі, до яких заходила віншувати «Тополя», щедро віддячував дівчатам. Після цього усі йшли в поле «розбирати Тополю».

Крім того, в Україні був звичай на Богодухів день освячувати криниці (вважалося, що саме в них переховуються русалки).

Трійця – це остаточне прощання з весною і зустріч літа. «Трійця, – казали з цього приводу, – трьома святами багата: квітами, травами й рум’яним літом».

 

                                                                                                   Підготувала п. Ірина Федір

Коментарі

коментарі