Що в Біблії говориться про створення світу?

У Біблії стверджується, що світ створений Богом. Бог  був завжди, Він є і буде, що б не сталося з нами і зі світом, у якому ми живемо. Бог є всюди. Він є Дух. Бог створив світ, бо таким було Його бажання (Буття 1:1-31).

Бог поділив світ на видимий, зрозумілий нам, і не­видимий, який ми не можемо побачити зором і осягнути розумом. У невидимому світі мешкають ангели – духовні істоти, створені Богом, які мають розум, але не мають фі­зичного тіла. Бог створив ангелів добрими і святими, тому в невидимому світі відразу встановився порядок. Пізніше деякі ангели на чолі із Люцифером втратили свою святість, бо перейнялися злом і гординею та повстали проти Бога,

Злих духів, оскільки вони втратили можливість люби­ти, Бог засудив на вічну кару, тому й досі вони злі, підступ­ні та мстиві і шкодять усьому, що створив Господь, намов­ляючи нас до неправедних вчинків. Добрі ангели люблять усі Божі творіння, виконують Божу волю, а також певні за­вдання, які доручає їм Бог щодо людей.

Після створення неба — невидимого, ангельського сві­ту, Бог створив з нічого, одним Своїм Словом, землю – ре­човину (матерію), з якої поступово створив увесь наш ви­димий (матеріальний) світ: видиме небо, землю і все, що на них. Бог міг би створити увесь світ в одну мить, але оскільки Він із самого початку хотів, щоб цей світ жив і розвивався поступово, то і створив його не зразу, а протягом кількох пе­ріодів часу. Вони в Біблії названі «днями».

Так, в перший день творіння світу було створено світ­ло. «І побачив Бог світло, що воно гарне, і відокремив Бог світло від темряви, і назвав Бог світло днем, а темряву — ніччю» (Бут. 1,3-5).

На другий день Бог створив твердь — той неосягнений простір, який простягається над нами й оточує землю, – видиме нами небо.

На третій день Бог зібрав воду, яка під небом, в одне місце, і з’явилася суша. І назвав Бог сушу землею, а зібран­ня вод — морями. І повелів землі проростити зелень, тра­ву й дерева. І вкрилася земля травою та всілякими росли­нами й деревами різних порід. Якими дивовижно гарними здавалися перші зелені листочки та барвисті квіти!

Четвертого дня з Божого повеління засяяли над на­шою землею світила небесні: сонце, місяць та зірочки. З тих пір почали визначати проміжки часу – наші теперіш­ні дні, місяці й роки. Однак небо й водні простори залишали­ся німотними.

І тоді на п’ятий день творіння світу, за словом Божим, вода породила душу живу; у воді з’явилися слимаки, кома­хи, плазуни та риби, а над землею, в небі, полетіли птахи. Але земля все ще залишалася пустельною.

І ось, на шостий день, за словом Божим, з’явилися на землі тварини – маленькі пухнасті звірятка і величезні та сильні звірі, насамкінець Бог створив людину – чоловіка й жінку, за образом і подобою Своєю.

Закінчивши створенням людини нового, видимого, світу, Бог побачив, що все, що Він створив, – дуже добре.

На сьомий день Бог перестав творити. Він благосло­вив і освятив цей день, назвавши його «днем спокою».

Створення перших людей

Бог сотворив людину інакше, ніж тварин. Пе­ред творенням людини Бог, у Пресвятій Тройці, підтвердив Своє бажання. Він сказав: «Створимо людину за образом Нашим і за подобою Нашою». І створив Бог людину з праху земного, і вдихнув в лице її подих життя — дав їй дух віль­ний, розумний, живий і безсмертний, за образом та по­добою Своєю. І стала людина з безсмертною душею. Цим «подихом Божим» чи безсмертною душею і відрізняється людина від усіх інших живих творінь. І дав Бог першій лю­дині ім’я Адам, що означає взятий із землі. Для неї створив Бог на землі рай — чудовий сад, і поселив в ньому Адама, щоб він обробляв його та доглядав за ним.

У раю росли всілякі дерева з чудовими плодами, серед яких було два особливі дерева: одне називалося деревом життя, інше — деревом пізнання добра і зла. Споживання плодів дерева життя мало силу оберігати людину від хвороб та смерті. Про дерево ж пізнання добра і зла Бог заповів лю­дині: «Від усякого дерева в раю ти можеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж, тому що коли скуштуєш від ньо­го, то помреш». Потім, за велінням Божим, Адам дав імена усім звірам і птахам небесним, та не знайшов серед них собі друга й помічника, схожого до себе. Тоді Бог навів на Адама міцний сон; і коли він заснув, взяв одне з ребер його і за­крив те місце плоттю (тілом). І сотворив Бог з ребра, взято­го в чоловіка, жінку. Адам назвав її Свою — матір’ю людей. Бог благословив перших людей у раю і сказав їм: «Плодіть­ся і розмножуйтеся, наповнюйте землю і володійте нею». Створивши жінку з ребра першої людини, Бог вказав нам, що всі люди походять від одного тіла і душі, повинні бути єдиними — любити і берегти один одного.

За матеріалами християнської етики

Коментарі

коментарі