Проповідь Високопреосвященного митрополита Димитрія у день свята Покрова  Пресвятої  Владичиці  нашої  Богородиці і Приснодіви Марії 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри! Я, перш за все, хотів би усіх вас привітати із нашим  престольним святом Покрова Божої Матері.
Наш зір сьогодні зведений до Пресвятої Богородиці, Покров Якої ми сьогодні згадуємо і прославляємо. Зі Старого Завіту до нас дійшло дуже багато прикладів, порівнянь, різних висловів, що прообразували і свідчили про Пресвяту Богородицю і Приснодіву Марію. “Стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена” (Пс. 44, 10), – такі, зокрема, слова ми знаходимо у Старому Завіті.
Власне, саме так ми зазвичай і уявляємо що Вона стоїть перед Престолом Божим, стоїть праворуч Самого Бога, одягнена у царські шати і прикрашена. Ці старозавітні слова, відтак, ми сповна розуміємо як пророцтво про Діву Марію і повинні вірити, що Вона неусипно молить Бога за нас.
Якби ми із вами почали зараз перераховувати скільки раз явила Свою милість Пресвята Богородиця людському роду, починаючи від давньої, дуже давньої історії і переводячи це ще й на історію нашого українського народу, звичайно, що нам не вистачило б і цілого дня. Безліч можна згадати і навести прикладів, безліч чудес явила Божа Матір християнському побожному люду.
Ось і сьогоднішнє наше свято є згадуванням саме одного із таких чудес. Ця подія відбулася у Візантії. На жаль подія ця не святкується у більшості Православних Церков і навіть у тих, до чиєї історії вона має безпосередній стосунок. Але напевно був у тому великий промисел Божий, щоби цю подію ми з вами так велично святкували, щоби ця подія так прославлялась в українському народі.
Мабуть саме тому Пресвята Богородиця завжди покривала наш український народ від усякого зла Своїм чесним омофором. Козацтво наше мало Її за свою велику Покровительку. Воїни Української повстанської армії і, зрештою, всі, хто боровся за вільну і незалежну Україну, так складалось, що саме Божу Матір обирав собі за найпершу Заступницю і Покровительку. І у найбільш небезпечні часи ми, у своїй історії, завжди прибігали під покров і заступництво Божої Матері.
Якщо ви добре знаєте нашу історію, то вам відомо, що наш народ втратив свою державність близько XIV століття, коли наші землі були розділенні і князівська влада, як така, припинила своє існування на наших теренах. Я гадаю, що саме тоді по-особливому під свій чесний омофор взяла нас Пресвята Богородиця і за промислом Божим ми аж до нині перебуваємо під Її небесним заступництвом.
Адже якщо ми згадаємо всі трагічні сторінки нашої української історії, якщо будемо вчитуватися у них, то стане очевидним, що жодна людська сила не змогла би нас уберегти від знищення. Лише Покров Пресвятої Богородиці привів нас до цих святих і блаженних днів, коли ми говоримо що наша Українська держава є незалежною і коли ми маємо відкриті церкви, у яких можемо прославляти свою Покровительку.
Звісно можна багато нарікати на те, як ми живемо сьогодні, що ми маємо і матеріальні нестатки, і не все гаразд сьогодні із духовністю. Але ми повинні розуміти, що попри це ми отримали великий дар свободи – духовної і загальнонародної. Цей дар ми отримали від Бога і за заступництвом і молитовами Божої Матері, і поруч із ним всі наші проблеми є ніщо.
Мені згадалося одне зображення у давній Києво-Кирилівській церкві. Це настінний розпис, на якому зображені ангели, які скручують небо – це один із фрагментів Біблійної сцени кінця світу і Страшного Суду. Так ось ангели можуть це зробити за повелінням Божим. Але разом із цим мені здається, що Пресвята Богородиця, Чий Покров більший від неба, не здатна ніколи відняти Своє заступництво від людського роду.
Ці слова, дорогі брати і сестри, стосуються і кожного із нас. Тому що саме наші молитви і наша віра підтримує цей святий омофор Божої Матері, який простягається над цим храмом, над цим містом, над нашими будинками, над нашими сім’ями і родинами, над кожним із нас.
Багато, дорогі брати і сестри, дуже багато може моління Матері перед Сином Своїм. “Проси, Мати Моя, і Я не відвернуся від тебе!” – говорить Христос до Своєї Пречистої Матері. Її молитви, розумійте, є великі, так як і смирення Її велике.
Отож, у смиренні наших сердець схилімо голови перед Пресвятою Богородицею і ввійдімо під Її чесний омофор. Тому що кожний християнин, який свою надію покладав на Неї, спасся. Тож надія і уповання на Пресвяту Богородицю нехай утверджується у наших серцях.
Амінь!
 
               (проповідь виголошена  за  Божественною Літургією у Покровському
                кафедральному соборі м. Львова у день його престольного свята –
              свята  Покрова  Пресвятої  Владичиці  нашої  Богородиці і Приснодіви
                                                                           Марії, 14 жовтня 2013 року Божого)

Коментарі

коментарі