Походження та символічне значення просфори

Просфора походить ще з древніх віків. Заповідь хлібної жертви дійшла до нас зі Старого Завіту: окрім коржів, нехай він приносить у приношення своє квасний хліб, при мирній жертві подячній (Лев. 7: 13). В скинії Мойсея були хліби представлені з двох частин, що означало хліб земний і небесний. Тобто два єства: Божественне та людське. Саме тому в православних храмах просфори складаються з двох частин, що означає, як і Божественне , так і людське єство Господа нашого Ісуса Христа. Просфора – це є квасний або дріжджовий хліб. В древності просфорою називали приношення хлібів християнами до храму, і один з таких хлібів використовувався для служіння Літургії, а залишки – для агапи.
У древності був звичай приносити з собою хліб, який приймали диякони. Імена віруючих вносили в список, з котрого причитували імена під час освячених дарів на Літургії.
З Vст., коли агапу (вечерю любові) відділили від Літургії, просфора не втратила своєї значущості для звершення Літургії.

Просфора складається з двох частин, які виготовляються з тіста окремо одна від одної і потім з’єднуються разом. На верхній частині ставиться печатка, що змальовує чотириконечний рівносторонній хрест з написами зверху ІС, ХС (Ісус Христос), та знизу HI КА (що з грецької мови означає – перемога). Просфора, приготована з муки від зерен безлічі колосків означає і людське єство, що складається з безлічі елементів природи, і людства в цілому. При цьому нижня частина просфори відповідає земному складу людини, а верхня частина з печаткою відзначає духовний образ в людині, в якому збережений образ Божий і таємничо присутній Дух Господній. Божа присутність і духовний початок пронизують собою все єство людини, що при виготовленні просфор відображається домішуванням святої води і дріжджів у воду. Свята вода знаменує при цьому благодать Божу, а дріжджі – животворчу силу Духа Святого, що дає життя всякому творінню. Це відповідає словам Спасителя про духовне життя, прагнення до Царства Небесного, яке Він уподібнює заквасці, покладеній в муку, завдяки чому поступово піднімається все тісто.

Розділення просфори на дві частини видимим чином позначає невидиме розділення єства людини на плоть (мука і вода) і душу (дріжджі і свята вода), що знаходяться в нерозривній, але і незлитній єдності, саме тому і виготовляються верхня і нижня частини просфори окремо одна від одної, але потім з’єднуються і стають одним цілим.

Печатка на верхній частині просфори позначає видимим чином невидиму печать образу Божого, яка проникає у все єство людини, і є вищим початком в ній. Такий образ просфори відповідає образу людини до гріхопадіння і природі Ісуса Христа, що відновив в Собі цей порушений гріхопадінням образ. Просфора тому і є знаменням Господа, що з’єднав в Собі Божественну і людську природу.
Просфора робиться круглою на знак вічності Христа і людства в Христі, тай взагалі на знак того, що людина створена для вічного життя. Неважко побачити, що просфора знаменує також творіння Боже в єдності небесної і земної області буття, а також небесну і земну повноту Церкви Христової.
Просфора, будучи символом Божого творіння, може набувати різних значень залежно від ходу богослужіння, знаменуючи собою як окрему людину, так і все людство в цілому. Коли з першої службової просфори вирізується Агнець, то це символізує також і Народження Ісуса Христа з пречистої утроби Діви Марії, а також відділення безгрішного і очищеного Божественним єством людського єства Ісуса Христа, від середовища грішного людства, та від середовища світу земного життя. Це відділення було вчинене через зло самих людей, які переслідували Христа від народження і привели Його аж до хресної смерті.

Мудрість устрою просфори дозволяє їй бути і символом Церкви, і відновлюваною в ній через причастя Христом богосотворенної людської природи. Просфори в основному є знаменням обоженого творіння, знаменням Церкви, як вічного Царства Божого, частиною якого прагне стати людина, що приносить просфору, і чого вона бажає тим, за кого вийняті з неї частки.

Рецепт випічки просфор.

Беруть 1200 грамів муки вищого ґатунку. На дно посудини, в котрій буде замішуватись тісто наливають небагато святої води, висипають 400 грам муки, заливають кип’ятком (для надання просфорі солодкості і витривалості від пліснявіння) і перемішують після охолодження, в цю посудину добавляють сіль, розведену зі святою водою, і кладуть дріжджі (25 грам) все ретельно перемішують і після викисання, яке триває, зазвичай, пів години, добавляють муку, яка залишилася (800 грам) і знову все перемішують. З такого замісу можна випекти близько п’ятдесят просфор.
Після бродіння (через 30 хв.) тісто викладають на стіл, добре натирають мукою та розкатують шмат свіжо зготовленого тіста потрібної товщини і вибивають чашкою форми для нижньої частини просфори. На верхню частину, яка має бути меншою за розміром в порівнянні з нижньою вибивають печатку, замочують в теплу воду і накладають на нижню. Потім пробивають обидві частини (вже з’єднані) голкою, щоб не деформувались під час випічки. Сам процес випічки малої просфори триває близько п’ятнадцять хвилин, але при цьому необхідно стежити за процесом. Готові просфори виймають на стіл, покривають сухим полотном і поліетиленом. Коли вони стають м’якими і не будуть гарячими, їх забирають в корзини або в інше місце, де немає нічого, крім просфор, щоб запах інших харчових продуктів не перейшов на просфори.

Богдан Денис, аспірант КПБА

Сайт КПБА УПЦ КП

Коментарі

коментарі