Ікона Божої Матері «Почаївська»

Ікона Божої Матері «Почаївська»

І православна, і католицька церкви свято шанують православну святиню — чудо­творну ікону Божої Матері Почаївської. Цей образ знають і шанують у всьому слов’янському світі — Україні, Польщі, Боснії, Болгарії, Сербії, Росії. Чудотворна ікона понад 400 років перебуває в Свято-Успенській Почаївській Лаврі (м. Почаїв, Тернопільська область, Україна). Переказ свідчить, що у 1340 р. на місці, де нині стоїть Лавра, оселилися два іноки. Одного разу ченці побачили диво — на вершині гори стояла Богоматір, нібито охоплена полум’ям. Відтоді на камені назавжди зали­шився відбиток Її правої стопи, наповнений прозорою водою. Це чудотворне джерело води не убожіє й понині (воно знаходиться на території Лаври, за залізними ґратами).

У 1559 р. тут проїздив із Константинополя митрополит Неофіт. Відвідавши має­ток поміщиці Анни Гойської неподалік від Почаєва, яка вела праведний спосіб життя, він подарував їй ікону Богородиці, що була з ним. Незабаром стали помічати, що від ікони виходить сяйво. Коли у 1597 р. перед іконою отримав прозріння сліпий від народження брат Ганни Пилип, вона передала образ ченцям, які жили на Почаївській горі. Святий образ було поставлено в храмі Успіння Божої Матері; тоді ікона вперше стала називатися Почаївською, і до неї потягнулося безліч віруючих, благаючи Пречисту про зцілення.

 

Торжество на честь ікони святкує церква 23 липня (5 серпня). Свято встановле­не в пам’ять позбавлення Успенської Почаївської Лаври від турецької облоги 1675 року. Тоді влітку, під час Збаразької війни з турками, татарські орди під предводительством хана Нурредина обступили Почаївську обитель із усіх боків. Монастирська стіна була дуже слабкою, і залишалася тільки одна надія — на допо­могу Владичиці Небесної. Ігумен Йосип Добромирський, браття і миряни стали ревно молитися Пресвятій Богородиці і преподобному Іову Почаївському (його нетлінні мощі сьогодні знаходяться у Лаврі). Вранці 23 липня зі сходом сонця татари стали вирішувати, як провести вирішальний штурм обителі, а ігумен повелів співати акафіст Божій Матері. Із першими ж словами акафіста над храмом раптом з’явилася Сама Пречиста Богородиця з янголами небесними, котрі тримали оголені мечі, а перед ними стояв, кланяючись, преподобний Іов Почаївський. Вороги прийняли небесне воїнство за примару і стали стріляти в Пресвяту Богородицю, але стріли летіли назад і попада­ли точно в тих, хто їх пускав. Татар охопив жах, і ніби на очі їх упала пелена — в паніці вони вбили безліч своїх, багато кинулося тікати. Захисники мона­стиря багатьох захопили в полон, деякі з полонених, вражені подією, взяли православну віру і залишили­ся ченцями в обителі. Турки надовго запам’ятали цю страшну поразку. 50 років потому Почаївському іноку Гавриїлу довелося відвідати Кон­стантинополь, де він розговорився з одним турком. Дізнавшись, що монах з Почаївської обителі, турок запитав: «Чи жива ваша богиня?». Зрозумівши, що він має на увазі Богородицю, чернець відповів: «Вона жива і житиме вічно!». Турок схвильовано закричав: «Люта ваша богиня! Там загинув мій батько і багато наших. Я був малий тоді, але не забуду цього лиха».

Історія Почаївського монастиря та Почаївської ікони Божої Матері

Коментарі

коментарі

Коментарі

Залишіть коментар