Діти і святе таїнство Причастя

Святе  таїнство Причастя – це велика духовна пожива, життєво необхідна для спасіння душі і тіла кожного православного християнина. Як написано у Святій Євангелії: “Хто Тіло Моє їсть і Кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому” (Ін.6.56). Усім належить причащатися якомога частіше, а особливо за це необхідно дбати, приводячи до Святого Причастя дітей, починаючи від Хрещення.

У нашій Православній Церкві служиться повна Божественна Літургія святого Василія Великого, а також святого Іоанна Золотоустого. Цими Богослужбами освячується день. Також є Літургія Передосвячених Дарів святого Григорія Двоєслова. Святі Дари на неї заготовляються на повній Літургії і зберігаються на Престолі до дня її служіння.

На повній Літургії причащаються всі причасники – від дорослих до немовлят. А от на Літургії Передосвячених Дарів рекомендується причащати дітей від семи років. Щоправда, можна причащати і таких дітей, які вже можуть харчуватися твердою їжею. Немовлят на ній не причащаємо, бо їхній організм сприймає лише рідку їжу, і вони лише причащаються Крові Христової на повній Літургії.

Усіх дітей до семи років дозволяється причащати і без сповіді, а хто має більше семи років, ті до сповіді обов’язково приступають.

Дітей з самого малечку слід навчати і привчати до великих церковних Таїнств Сповіді і Причастя: розповідати про них, готуватися до них разом. Причастя має бути для дітей урочистою подією. А після прийняття причастя слід привітати дитину. Ні в якому разі не можна називати Тіло і Кров Христову медом або чимось іншим, щоб не стати спільником у богохульстві та зневазі святині.

Напередодні причастя належить разом з дітьми (як, врешті, і щодня) помолитися перед св. іконами. Хоча б три дні обов’язково треба попостувати в реальних для дитини межах. Бажано взяти участь у вечірньому Богослуженні. Після опівночі  діти (окрім немовлят) не мають їсти і пити.

Зранку, коли дитина вмиється, почистить зуби (чистити зуби можна, навіть треба, а якщо дитина ненароком заковтне трохи води – нічого страшного, святі отці радять у таких випадках все одно приступати до причастя) та одягнеться, знову стаємо на молитву. А тоді всі взаємно просимо прощення і йдемо до храму. Це все належить робити й тоді, коли не приступають до таїнства Причастя.

Причащаються насамперед немовлята, а тоді вже інші діти. Малу дитину треба покласти на праву руку, назвати ім’я, коли та ще сама не говорить, і так причащати, уважно слідкуючи, щоб і найменша часточка св.Таїн не впала. Більші діти підходять причащатися самі, склавши руки навхрест (права рука зверху), голосно і виразно називають своє ім’я. Причастившись, треба поцілувати чашу на знак подяки Господеві і відійти до запивки. До закінчення служби полишати храму не вільно нікому.

Буває, що дитина не хоче причащатися, вередує, пручається, плаче. Якщо би всю підготовку до причастя проводити так, як було описано вище, таких випадків було б набагато менше. Проте тепер, ми виходимо з теперішнього складу справ. Якщо ви не впевнені, що ваше дитя спокійно причаститься, незадовго до самого причастя візьміть його на праву руку, будьте готові притримати руки, піднесіть дитину до чаші, назвіть ім’я і хай священик причастить. А якщо дитина все-таки злякалася цієї невідомої їй дії і пручається, то, можливо, і не слід причащати її насильно. Краще прийти іншого дня. І ні в якому разі не можна сварити дитину: її-то провини тут немає.

Під кінець Великого Посту у храмах людей до сповіді та причастя буває багато. Через це малих дітей доцільно причащати в пасхальні свята, коли людська напруга спаде, не боячись, що діти не встигнуть причаститися до Пасхи. Цим ви зробите легше і дитині, і собі. А прийти до святого храму ще і ще раз – це буде на користь усім, а насамперед вашим дітям – вашому майбутньому.

 

                                                                                                                 прот. Борис Оплаканець

Коментарі

коментарі