Біблія – Слово Боже до людини

Біблія – найвідоміша і найпоширеніша у світі книга. Сама назва походить від грецького слова «біблос» – «книги». Біблія створювалась упродовж 1500 років. Це ціла бібліотека. Вона складається з двох основних частин – Старого і Нового Заповітів.

Всі книги Біблії поділя­ються на канонічні і неканонічні. Канонічні книги вміщують священні богонатхненні тек­сти. Неканонічні книги – це література, корисна для на­вчання.

Біблію, яку люди отри­мали від Бога, Який бажав відкрити їм Свою Божествен­ну мудрість і Свою волю, ще називають Святим Письмом, Словом Божим, Божим Одкровенням, Книгою Книг. У ній Господь відкривав Свою божественну мудрість і Свою волю. Біблія записувалася упродовж багатьох століть через вибра­них людей: пророків, євангелістів, апостолів.

 Хто написав Біблію

Автором Біблії є Бог, Дух Святий, Який передав нам Свою мудрість через людей різних професій, багатих і бід­них, відомих і невідомих. Наприклад, Ісус Навин був пол­ководцем, Соломон – царем, Даниїл – радником царя, Амос – пастухом, Петро – рибалкою, Лука – лікарем.

Події, описані в Біблії, відбувалися переважно на Близькому Сході у Палестині, а також Єгипті, Вавилоні, Ас­сирії та Греції.

Найдавніші частини Біблії знайдено написаними на кам’яних плитах. Деякі книги писалися на папірусі. Але найбільше книг збереглося на пергаменті.

Досить довго в те, що Біблія написана у найдавніші часи, до­водилося тільки вірити, аж поки навесні 1947 року арабський юнак Мохаммед Ель-Джиб, наздоганя­ючи свою брикливу козу, не на­ткнувся поглядом на отвір у скелі. Він кинув туди камінь і почув звук, ніби розбився глечик. Протиснув­шись разом із другом у вузьку щі­лину, він і справді побачив глиняні глечики. У них знахо­дилися дивні згортки із пожовклої шкіри. Один із них мав 7,7 м у довжину. Майже рік знадобилося вченим для того, щоб незаперечно довести, що на знайдених Ель-Джибом сувоях записано найдавніші частини Біблії, які практично не відрізнялися від сучасного тексту.

З яких частин та книг складається Святе Письмо

Біблія поділяється на Старий та Новий Заповіти. Пов’язано це з народженням Ісуса Христа. Так, усі книги, написані до Його народження, об’єднані в Старий Заповіт, а всі ті, що написані після Його смерті і воскресіння, складають Новий Заповіт.

Старий Заповіт складається з 50 книг (39 канонічних книг і 11 неканонічних книг). У пророчих книгах розповіда­ється про те, чому Бог вибрав єврейський народ, з котрого мав вийти Месія, Ісус Христос, для благословення всіх на­родів землі.

Перші 5 книг (законодавчі) написані Мойсеєм. У них розповідається про створення світу, людини, виникнення народів і мов, великий потоп і про Закон, який Бог дав із­раїльському народові. Саме в цих книгах записані 10 Божих заповідей.

Старий Заповіт також містить історичні книги: в них подано історію ізраїльського народу задовго до народження Ісуса Христа, опис життя різних царів і народів, найважли­віші події в історії ізраїльського народу.

У пророчих книгах міститься нагадування людям про необхідність дотримуватися Божих заповідей та пророцтва про майбутні події, які очікують людей, зокрема про чудес­не народження та життя Спасителя людства Ісуса Христа.

Є в Старому Заповіті і поетичні книги. Серед них — книга Приповістей мудрого царя Соломона, а також Псал­ми, написані царем Давидом.

У Новому Заповіті налічується 27 книг. Це вчення Ісуса Христа і апостолів. Новий Заповіт складається з чотириєвангелія (4-х євангелій), історичної книги (Дії святих апостолів), послань апостолів з повчанням і книги Одкро­вення (Апокаліпсис – книга про майбутні події).

Євангелія написані євангелістами: Матфеєм, Мар­ком, Лукою та Іоаном і розповідають про найголовніші по­дії, пов’язані із земним життям Ісуса Христа: Його чудес­не народження, земне служіння людям, вчення для людей, чудесне воскресіння і надіслання на Землю Святого Духа. Євангелія є синоптичними (подібними), оскільки вони зде­більшого розповідають про одні й ті самі події, але допов­нюють їх різними деталями.

П’ята книга Нового Заповіту – Дії Апостолів, напи­сана євангелістом Лукою і розповідає про розповсюдження християнства учнями Христа після Його воскресіння.

У Новому Заповіті вміщено також листи або послан­ня апостолів, через які рання Церква наставляла віруючих на правильне християнське життя, пояснюючи їм Христове вчення.

Книга Одкровення належить до пророчих книг, у якій містяться важливі застереження і обіцянки Божі для майбутніх часів.

Біблія поділяється на книги, книги – на розділи, роз­діли – на вірші. Такий поділ було зроблено для того, щоб було легше знаходити тексти в Біблії. Наприклад, ви може­те зустріти в книгах такі скорочення: Лук. 5:7. Це означає: Євангеліє від св. Луки, п’ятий розділ, сьомий вірш.

Старий Заповіт написаний івритом (давньою єврей­ською мовою), арамейською та грецькою мовами, а Новий Заповіт – грецькою.

Яке значення має Біблія для людини

Біблія – це була перша книга, яку переклали іншими мовами. І кількість таких перекладів стає все більшою. За найновішими даними, Біблію нині можна прочитати більш ніж на 1900 мовах світу. Книгу Книг перекладено навіть на, спеціальну мову для сліпих.

Це перша книга, яку було надруковано більше 500 ро­ків тому. І відтоді вона стала першою Книгою, яка набула по-справжньому світового значення. Це єдина книга, від видання якої, напевно, не відмовилася жодна друкарня.

Нарешті, мабуть, ніхто не зважиться бодай приблизно назвати кількість письменників, художників, композиторів, які зверталися у своїх творах до Біблійних оповідей, учених, котрі досліджували Книгу Книг.

У Біблії описується багато історичних подій та героїв, називається значна кількість географічних місць, та не в тому її головна цінність.

Біблія написана прекрасною поетичною, хоча й по­декуди утаємниченою мовою, але і не в цьому її основна цінність.

У Біблії викладені закони, якими нерідко користу­ються й сучасні судді, однак і не тут її вирішальне значення.

Біблія – це Книга Життя, це правда, яку повинні зна­ти всі. Вона не стільки вчить, що людина має робити, скіль­ки показує, якою має бути людина.

       Одного разу син запитав маму:

  • Що це ви так довго читаєте лише одну книгу?
  • Це, сину, Біблія, це Слово Боже. Сам Господь розпо­вів мені про це.

Біблія – це не перелік правил поведінки людини. Ми самі особисто вибираємо, як маємо поводитись. Книга Книг лише вказує нам, де добро, а де зло.

      У давнину до мудреця звернувся один чоловік:

      І навіщо ти, не перестаючи, читаєш книги, у яких ідеться про Бога й постійні обов’язки людини перед Ним?

  • А навіщо ти збираєшся сьогодні обідати, адже ти вже поснідав і вчора добряче поїв?
  • Ну, як?.. Для того, щоб жити… — здивовано про­мовив юнак.
  • І я читаю також для того, щоб жити, бо їжі по­требує не тільки тіло, а й душа, поживою ж для неї є Боже Слово, Святе Письмо.

Біблія не може пристосовуватися до різних народів та їхніх звичаїв. Навпаки, вона пристосовує кожного із нас до Бога, вона є живлющим джерелом доброго і праведного життя людини.

За матеріалами основ християнської етики

Коментарі

коментарі