АБЕТКА ПОКАЯННЯ

АБЕТКА  ПОКАЯННЯ

ВИДАНО З БЛАГОСЛОВЕННЯ СВЯТІЙШОГО ПАТРІАРХА

КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТА

«Почуття своєї глибокої гріховности у святих — від наближення до джерела світла — Христа» (священик Олександр Єльчанінов).

Коли ми віддалені від Бога, то в духовній темряві не бачи­мо своїх гріхів, не вважаємо себе грішниками і не маємо по­каяння. Та тільки-но починаємо наближатися до Господа, як у променях Його світла все ясніш розрізняємо свою гріховність і щодалі сильніше відчуваємо сором, біль та бажання очисти­тися від усіх, навіть найменших плям духовної нечистоти.

Сльози покаяння змивають ці плями.

«Немає гріха непрощеного, — вчать Святі Отці, — крім грі­ха нерозкаяного».

Покаяння — це велика (найбільша!) наука наближення до Бога та очищення нетлінних шат безсмертної душі. Пока­яння — це двері спасіння. Без нього неможливо виконати як слід жодної заповіді Божої.

 

Покаяння лікує не лише нас самих, а — більшою чи мен­шою мірою — все людство, охоплене смертоносною хворобою гріха.

Тому головна молитва Церкви — «Господи, помилуй!»

Тому всі од віку святі понад усе вчилися і вчили покаянню.

Наше серце, затверділе у гріху, потребує полум’яного повчального слова, щоб хоч трохи розтопити кригу нечутливости й збудити нас від духовного сну.

Одним з таких душеспасенних молитовних творів є «Абет­ка покаяння» (своєрідний акафіст, кондаки й ікоси якого починаються з літер абетки), написана як сповідь душі — душі зрячої, що бачить потаємне, невидиме і вічне.

 А з єсмь безодня гріха й болото всякої нечистотй, я є вмісти­лище всіх злих і недобрих вчинків; горе мені, горе мені, Боже мій, горе мені, Світотворче й Сотворителю мій, Світло й Життя душі моєї. Що скажу Тобі, віддаливши себе від лиця Твого? Або що промовлю до Тебе, відкинувши себе від світла очей Твоїх? Бо я порушив заповідь Твою, як і Адам на початку, й ніколи не приніс Тобі жертви покаяння; нині ж, пізнавши падіння своє, з глибини душі моєї в покаянні взиваю до Тебе, Милостивий:

Помилуй мене, Господи Боже мій, до покаяння поклич мене, грішного.

Бог мій Ти, Світотворець і Сотворитель мій, Охоронитель життя мого і Заступник мій, я ж творіння Твоє й діло рук Твоїх; але горе мені, прабатьківський гріх царює в мені та зла воля опановує мене, і я, мов раб, завжди служу гріху і тим прогнівляю Тебе, Володаря й Бога мого; але, припадаючи до Твоєї благости, смиренно молю Тебе, Щедрий:

Помилуй мене, Творче мій преславний;

Помилуй мене, Сотворителю мій предивний;

Помилуй мене, Боже мій предвічний;

Помилуй мене, Господи мій пребезсмертний;

Помилуй мене, Владико мій премилостивий;

Помилуй мене, Царю мій прекріпкий;

Помилуй мене, Ти, Хто призвав мене з небуття у буття;

Помилуй мене, Ти, Хто вдихнув у тіло моє духа безсмертя;

Помилуй мене, Ти, Хто вшанував мене Своїм образом і подобою;

Помилуй мене, Ти, Хто підніс мене вище всього видимого;

Помилуй мене, усіх благ Подателю, що дав мені відання пізнавати й любити Тебе;

Помилуй мене, Животворящий мене Своєю благодаттю;

Помилуй мене, Господи Боже мій, до покаяння поклич мене, грішного.

Владико мій і Господи, як приступлю до Тебе я, обтяжений безліччю гріхів? Якими очима подивлюся на Тебе, пре­світлого Творця мого? Яке принесу Тобі покаяння? Якщо бо заплачу — оскверню тільки землю сльозами моїми, якщо скривджу себе — скривджу образ Твій, сущий у мені; але в покаянні очисти мене від усякої скверни і душу мою осяй світлом милостивого лиця Твого, щоб радісно заспівав Тобі: Алилуя!

Голос уст Твоїх завжди зневажав, услід приписів Твоїх ніко­ли не ходив, але ретельно виконував волю диявола і вслід похоті своєї старанно ходив; нині ж, гірко пізнавши падіння своє, у темряві духовній зі сльозами шукаю Тебе, незаходиме Світло моє, у покаянні взиваючи:

Помилуй мене, у беззаконні зачатого;

Помилуй мене, у гріхах народженого;

Помилуй мене, що блудно своє життя прожив;

Помилуй мене, що мислю завжди зле;

Помилуй мене, що не дбаю про спасіння своє;

Помилуй мене, що лінуюся чинити благоугодне Тобі;

Помилуй мене, що віддалився від Тебе, вічносущного Світла мого;

Помилуй мене, що заблукав у пустелі пристрастей своїх;

Помилуй мене, що відійшов від Твоєї благодаті;

Помилуй мене, що віддав душу свою пітьмі гріховній;

Помилуй мене, порушника закону Твого;

Помилуй мене, порушника заповідей Твоїх;

Помилуй мене, Господи Боже мій, до покаяння поклич мене, грішного.

Добре і праведно є не віддалятися від Тебе, Джерела світла,але пітьма гріховна, яку я привернув до себе злими моїми вчинками, огортає мене, як ніч, і, потьмарюючи душу мою, відводить мене від Тебе, Бога мого; але молю Тебе, Сотворителю мій: осяй блискавкою і розжени морок пристрастей моїх, щоб у світлі Твоєму побачити світло, вдячно співаючи: Алилуя!

Єство природи порушив я, окаянний, бо згрішив гріхами, які неможливо й вимовити; але Ти, Боже, як Серцезнавець, що бачиш усе, не вияви моє таємне перед Ангелами Твоїми, не вкинь мене в геєну вогненну, але, змилосердившись, прости мені все зло, заподіяне мною, що взиваю:

Помилуй мене, що осквернився багатьма гріхами;

Помилуй мене, що вселився у пекло замість раю;

Помилуй мене, що полюбив пітьму більше за світло;

Помилуй мене, що кинувся у вогняну піч пристрастей;

Помилуй мене, що скривдив Тебе негідними словами;

Помилуй мене, що не послухав Твоїх повелінь;

Помилуй мене, що засудив ближнього мого;

Помилуй мене, що обмовив брата мого;

Помилуй мене, що не виконав обітниць своїх перед Тобою;

Помилуй мене, що не дотримав настанов духовного отця мого;

Помилуй мене, що призивав ім’я Твоє даремно;

Помилуй мене, що нічого доброго не вчинив перед Тобою;

Помилуй мене, Господи Боже мій, до покаяння поклич мене, грішного.

Життя суще і Джерело життя, Життєдайна Тройце, нероздільне й незлитне Божество, Отче, Сине і Душе Святий, зглянься на мене, створеного за образом і подобою Твоєю, онови мій розум, слово виправи і дух освяти, щоб в оновленому тричасному моєму єстві розумно співати Тобі: Алилуя!

Земля я і в землю повернуся, з якої узятий, як Сам Ти ска­зав, Сотворителю мій преславний; але раніше, ніж прийде до мене смерть, перше ніж у гріб увійду, оглядаючись на беззаконне життя моє, зі сльозами взиваю до Тебе, Творця мого:

Помилуй мене, засліпленого пристрастями;

Помилуй мене, заблуканого на шляхах моїх;

Помилуй мене, переможеного скупістю;

Помилуй мене, з’їденого заздрістю;

Помилуй мене, що згрішив проти Тебе об’їданням ненаситним;

Помилуй мене, що прогнівив Тебе пияцтвом безмірним;

Помилуй мене, що не нагодував голодного;

Помилуй мене, що не напоїв спраглого;

Помилуй мене, що не маю любові до брата свого;

Помилуй мене, що не шанував належно батьків своїх;

Помилуй мене, що згрішив перед Тобою ділом, словом і думкою;

Помилуй мене, що засмутив Тебе вільними й невільними злими ділами моїми;

Помилуй мене, Господи Боже мій, до покаяння поклич мене, грішного. 

Істинно, якщо хочеш Ти, Всемогутній Боже, перемагається єство природи; єство ж моє день і ніч тягне мене до гріха й поневолює мене, але Ти, як Сотворитель єства, вгаси грі­ховний потяг його, оновивши росою благодаті Твоєї, щоб я безперешкодно співав Тобі: Алилуя!

Коли згрішив хто, як я, окаянний? Якого гріха не вчинив, якого беззаконня не заподіяв, якого зла не намислив у душі своїй! О горе мені, горе мені, що буде зі мною і де я опинюся? Але перше цієї праведної відплати Твоєї смиренно молю Тебе, милостивий Боже, як отця блудний син:

Помилуй мене негідного;

Помилуй мене немилосердного;

Помилуй мене жорстокого;

Помилуй мене гнівливого;

Помилуй мене марнославного;

Помилуй мене гордого;

Помилуй мене скверного;

Помилуй мене блудного;

Помилуй мене підступного;

Помилуй мене злопам’ятного;

Помилуй мене закам’янілого серцем;

Помилуй мене спаленого совістю;

Помилуй мене Господи Боже мій, до покаяння поклич мене, грішного

Лагідне проміння благодаті Твоєї не сховай від мене, Світотворче й Сотворителю мій, але осяй мене ним, про­світи милостиве лице Твоє на мене, раба Твого, і навчи мене творити волю Твою, щоб у добрих ділах моїх радісно співав Тобі, Небесному Отцю моєму: Алилуя!

Морок і непроглядну ніч гріховного життя заподіяли мені незліченні гріхи мої, вони ж відчужують мене від Тебе, вічносущного Світла мого, і наближують мене до пекла найглибшого, що його паління і морок жахають мене й нині; райські ж оселі Твої, приготовані праведникам, і блаженство тих, що живуть у них, сповнюють душу мою скорботою, бо я віддалений від цього вічного життя; але поки живу на землі та в тілі перебуваю, не позбавлений цієї надії, полум’яніючи бо любов’ю до Тебе, від усього серця взиваю:

Помилуй мене, лінивого;

Помилуй мене, невдячного;

Помилуй мене, пустомовця;

Помилуй мене, лихословця;

Помилуй мене, сміхотворця;

Помилуй мене, сріблолюбця;

Помилуй мене, клятвопорушника;

Помилуй мене, пияка;

Помилуй мене, непоступливого;

Помилуй мене, непокірливого;

Помилуй мене, брехливого;

Помилуй мене, улесливого;

Помилуй мене, Господи Боже мій, до покаяння поклич мене, грішного.

На небо очі мої зводжу і духом увесь стою перед Тобою, Отче Небесний, але тлінне єство тягне мене додолу і гріхи мої незчисленні штовхають душу мою в пекло; Ти ж, Творче й Сотворителю мій, як Всемогутній та Милосердний, онови мене, щоб повсякчас здіймався розумом угору, як орел, переможно співаючи Тобі пісню: Алилуя!

Око моє завжди лукаве, усякою мерзотою й нечистотою сповнене, Боже мій і Творче мій, бо завжди дивився на недостойне, спокусливою красою світу цього захоплювався, вводячи душу в усяку нечистоту, красу ж речей світу цього, від яких міг би навчатися пізнавати й любити Тебе, ніколи очима своїми не споглядав, нині ж, коли затьмарилися душев­ні очі мої, у сліпоті духовній перебуваючи, взиваю до Тебе, Світла мого:

Помилуй мене, що до Тебе взиваю;

Помилуй мене, що упокореним серцем до Тебе припадаю;

Помилуй мене, що з любов’ю Тобі молюся;

Помилуй мене, що приношу Тобі, як сльози, слова мої;

Помилуй мене й не відкинь мене від лиця Твого;

Помилуй мене і подай мені джерело сліз, щоб гірко плакав за діла свої;

Помилуй мене й виведи душу мою із в’язниці пристрастей;

Помилуй мене і духа праведности віднови в нутрі моєму;

Помилуй мене й віднови в мені образ Твій;

Помилуй мене, Світло моє, і просвіти душевні очі мої;

Помилуй мене і сотвори мене храмом, у якому Ти живеш;

Помилуй мене, Господи Боже мій, до покаяння поклич мене, грішного. 

Полум’я любови моєї до Тебе, Сотворителю мій, не згасло ще до кінця, і дух мій завжди полум’яніє до Тебе, первообраза мого; сльози розчулення й радости за Тебе не висохли ще в мене до краю і, як хмара дощова в посуху, іноді находять на мене та зрошують мене; лукавство ж, що гніздиться в мені, й суєтність світу цього, що оточує мене, поглинають їх, але ж, коли зійде на мене хвиля благодаті, безперестанно оспівую Тебе, Джерело життя мого: Алилуя!

Розумом моїм ніколи гідне не мислив, Розуме незбагненний, у житті моєму постійно блукав манівцями, віддаючи себе в руки розбійників, вони ж познімали з мене одежу нетління, яку Ти дав мені у святому хрещенні моєму, і нині стою перед Тобою нагий, бо згрішив проти дружби Твоєї, але насмілююсь покаянно взивати до Тебе:

Помилуй мене і виправи дух мій перед Тобою;

Помилуй мене і не входь у суд із рабом Твоїм;

Помилуй мене й не відплати мені за діла мої в день Судний;

Помилуй мене й очисти мене від усякої скверни;

Помилуй мене й охорони мене від усякої дії диявола;

Помилуй мене й відпусти мені безліч гріхів моїх;

Помилуй мене і визволи мене від всевладних у мені пристрастей;

Помилуй мене й настанови мене на путь покаяння;

Помилуй мене і дай мені розум творити волю Твою;

Помилуй мене і знайди мене, загублене ягня Твоє;

Помилуй мене і прилучи мене до овець обраної Твоєї отари;

Помилуй мене, Господи Боже мій, до покаяння поклич мене, грішного.

Слова недостатньо мені, предивний Царю і Господи, подай мені сльози покаяння, а по них — сльози розчулення, нехай ними омию нечистоту душі моєї, яку я осквернив злими й негідними ділами своїми, щоб у чистоті її радісно заспівав Тобі, Богові моєму: Алилуя!

Тіло моє досхочу годую, дух же мій тане від голоду, о Господи мій; Господи, дай мені розуміти моє беззаконня, дай піклування, щоб я наситив дух мій благими трудами, дай мені намір віднині покласти початок свого спасіння, взиваючи до Тебе спрагненим духом:

Помилуй мене, Мудросте недовідома;

Помилуй мене, Божество несказанне;

Помилуй мене, Сило непереможна;

Помилуй мене, Славо найвища;

Помилуй мене, Красо пресвітла;

Помилуй мене, Досконалосте незбагненна;

Помилуй мене, Висото недосяжна;

Помилуй мене, Милосте безмежна;

Помилуй мене, Всемогутній Володарю;

Помилуй мене, небесних чинів всесвятий Повелителю;

Помилуй мене, трисонячне, трисяйне Світло;

Помилуй мене, Отче, Сине і Душе Святий;

Помилуй мене, Господи, Боже мій, до покаяння поклич мене, грішного.

Утроба моя зігрівається любов’ю до Тебе, Творче неба й землі, і дух мій підноситься до Тебе у наднебесне; та горе мені, о негідність моя й недосконалість, — усе це втрачаю в одну мить, порушивши заповіді Твої; але, противлячись гріху, співаю Тобі: Алилуя!

Хабарництвом та неправдою багатію, підступністю й безсоромністю підкорений я, не зменшується в мені неправди та облесливості, заздрість мене з’їдає та жадібність перемагає, усім беззаконням, як раб, старанно служу, але Ти, милос­тивий Сотворителю мій, усе це зло віджени від мене, що з любов’ю й трепетом у покаянні взиваю до Тебе:

Помилуй мене, Веселосте моя й Радосте;

Помилуй мене, Надіє моя преславна;

Помилуй мене, Скарбе мій нетлінний;

Помилуй мене, Багатство моє невичерпне;

Помилуй мене, Просвіто розуму мого й серця;

Помилуй мене, Здоров’я душі моєї й тіла;

Помилуй мене, Наставнику мій предобрий;

Помилуй мене, Хранителю мій преблагий;

Помилуй мене, істинна Втіхо тих, що плачуть;

Помилуй мене, Пристановище наше й Уповання;

Помилуй мене, бо Ти стираєш усі негідні діла наші;

Помилуй мене, бо Ти охороняєш нас

святими Твоїми Ангелами;

Помилуй мене, Господи Боже мій, до покаяння поклич мене, грішного.

Цнотливість порушив я, окаянний, від ранньої юности моєї, і відтоді я — покірний раб того гріха. Який вид цього гріха я не вчинив? Якого беззаконня не заподіяв? Усяке почуття душі моєї і всі члени тіла осквернив, розбестив і негідними зробив; але молю Тебе, незлобивий Господи, визволи мене від блудних пристрастей плоти моєї, бо я кличу до Тебе: Алилуя!

Чистоти душевної не знайшов і душу свою в пітьму гріховну віддав; о горе мені; розбійник я для душі своєї, бо змучив її до краю і немає цілого місця на ній; зірвав з неї одяг боготканний та зодягнув в одежу плотських пристрастей моїх, одежу розірвану й брудну. О нікчемність моя! Що скажу Тобі, Отче щедрий, або що промовлю до Тебе у виправдання своє, Судде праведний? Проте, як навчений, прошу в Тебе помилу­вання, гірко взиваючи:

Помилуй мене, полум’яносвітла Любове;

Помилуй мене, вічносяйна Премудросте;

Помилуй мене, Скарбе добра;

Помилуй мене, життя Подателю;

Помилуй мене, Ти, Хто всюди є і все наповняєш;

Помилуй мене, бо Ти твориш дивні чудеса;

Помилуй мене, бо Ти нездійснене передбачив як здійснене;

Помилуй мене, не покинь нас серед гріха і смерти;

Помилуй мене, бо Ти животвориш мертвих духом;

Помилуй мене, бо Ти очищуєш осквернених совістю;

Помилуй мене, бо Ти схиляєшся на зітхання наші до Тебе;

Помилуй мене, бо Ти сповнюєш милістю Своєю всі діла рук Твоїх;

Помилуй мене, Господи Боже мій, до покаяння поклич мене, грішного.

Широтою благодаті Твоєї, Триіпостасний Боже, покрий мої провини, як покрив Ти колись провину Богоотця Давида, і прийми моє покаяння, як прийняв Ти покаяння Манасії царя, і поклич мене, заблуканого на шляхах моїх, як покликав Ти гонителя Павла, і дай мені з любов’ю повіки співати Тобі: Алилуя!

Юність моя пройшла у безумстві, і початок життя мого — у лінощах до чеснот, не насадив бо тоді в серці своїм насіння хліба духовного, що живить вічне життя, Боже мій і Господи, насіння ж терня й будяка завзято в собі насаджував; нині ж, коли посходили в мені всі ці злі паростки, — прони­зують душу мою, проходять у саме серце і все єство моє сповнюють хворобою. Умилосердься, о Боже мій, та попали вогнем Божества Твого все гріховне терня в мені, що взиваю до Тебе болісно:

Помилуй мене, Отче безпочатковий, Сине предвічний і Душе вічносущний;

Помилуй мене, Триіпостасна Державо;

Помилуй мене, нероздільне і незлитне Божество;

Помилуй мене, Єдине царство й володарство;

Помилуй мене, Єдина воле й бажання;

Помилуй мене, Той, перед Ким з острахом тремтять херувими;

Помилуй мене, Той, перед Ким закривають лиця свої страшні серафими;

Помилуй мене, Той, Кого боїться сонце і тремтить місяць;

Помилуй мене, Той, перед Ким димлять гори й ріки біжать назад;

Помилуй мене, Боже, перед Котрим схиляється всякий рід небесних, земних і підземних;

Помилуй мене, Боже, Якого все творіння на небі й на землі безперестанно славословить;

Помилуй мене, Господи Боже мій, до покаяння поклич мене, грішного.

Як Творець всемогутній і Володар незлобивий, не пом’я­ни моїх беззаконь, якими Тебе прогнівив: ділом, словом і думкою, свідомо й несвідомо, усе мені, Боже милостивий, прости та розріши від них, і вилий на мене, як краплі до­щові, благодать Твою, щоб хоч віднині почав служити Тобі, Сотворителеві моєму, завжди співаючи: Алилуя!

Молитва

Владико Христе Боже, Ти, що страстями Своїми пристрасті мої зцілив і ранами Своїми мої рани вилікував, дай мені, грішному, сльози покаяння; освяти тіло моє пахощами Твого Животворчого Тіла і осолоди душу мою Твоєю Чесною Кров’ю від тієї гіркоти, що нею мене супротивник напоїв. Піднеси мій розум до Тебе, бо він прилип до землі, і виведи з погибельної безодні; бо не маю каяття, не маю душевного жалю за гріхи, не маю сліз утіхи, що приводять дітей до свого насліддя. Затьмарив я розум життєвими пристрастями, не можу звести очей до Тебе у хворобі, не можу зігрітися сльозами любови до Тебе. Але, Владико Господи Ісусе Христе, Скарбе добра, подай мені щире покаяння і серце, любов’ю наповнене, щоб шукало Тебе; подай мені благодать Твою та віднови в мені риси Твого образу. Я покинув Тебе, але Ти не покидай мене; вийди на пошук мене, виведи мене на пасовища Твої та прилучи мене до овець обраної Твоєї отари, насити мене з ними поживою Божественних Твоїх Таїн, молитвами пречистої Твоєї Матері й усіх святих Твоїх. Амінь.

Коментарі

коментарі

Коментарі

Залишіть коментар