3 грудня пам’ять прп. Григорія Декаполіта. Свт. Прокла, архиєп. Константинопольського

Препододобний Григорій Декаполіт

У землі Ісаврійській є місто, назване Декаполь, у ньому народився цей блаженний Григорій від християнських батьків — Сергія та Марти. Восьмирічним віддали його книжному навчанню, і добре вивчив Божественне Писання, ходячи дбало на моління до церков. Коли ж досяг дорослого віку, захотіли батьки його з’єднати у шлюбі; він же потай утік, став іноком і добре чинив подвига постом та повстримністю, молитвами та всеношними стояннями, обкладаючи себе всілякими трудами жорстокого життя.

І був багатьох бісівських підступів переможцем та й чудотворцем значним. Постала в той час запекла іконоборча єресь, тож переходив блаженний із місця на місце і відвідував святих мучеників та ісповідників, яких тримали в ув’язненнях і темницях за почитання ікон, і від бесід із ними діставав собі користь. По тому в Азію зайшов, тоді до Візантії дістався, викриваючи єресь і проповідуючи благочестя та бажаючи за істину страждати й бути серед святих сповідників. Звідтіля до Риму відплив, де чеснотливим своїм життям та Божим чудотворенням багатьох здивував, і знову до Візантії повернувся. Відтак перенісся до Олімпійської гори — мандрував-бо все своє життя, не маючи місця постійного пробуття, але шукаючи майбутнього; Господа свого наслідуючи, чужинцем на землі був, не маючи де й голови прихилити. А що Його наслідував, відтак і благодаті великої сподобився: якось — бо в порожній і темній печері, де мешкав якийсь час, Божественне світло з висоти осяяло його, як колись святого апостола Павла, і невимовної втіхи духовної наповнило його. Через велику чистоту свого життя був співбесідником ангелам. Якось уночі явився йому ангел Господній, полум’яного меча вклав у руки його, щоб ним посікав бісівську силу, єретичні лжемудрування від Христової Церкви, а пристрасті гріховні щоб від серця відсікав. Чув якось преподобний у богорозмислах своїх і співи святих ангелів. Настільки улюблений Богові був та ангелам Його, що коли був іще в підвладному смерті тілі, сподобився вже відчути безсмертних Божественних небесних утіх та духовних співів, яких вухо не чуло, і всолоджувався невимовно. Поживши якийсь час на Олімпійській горі, де трапилося йому вельми розболітися, оздоровів, зійшов з гори і в Солунь дістався, а звідтіля знову до Візантії повернувся і святого Симеона-ісповідника, який був зачинений у темниці заради святих ікон, знайшов і бесідував з ним достатньо. Відтак дійшов і до блаженної кончини своєї і, багато помолившись, віддав духа свого Господу, і так після багатотрудних мандрів земних знайшовсь у небесному вічному спокої поміж святих ангелів, яких ще у тимчасовому житті був достойний бачити і чути. Тепер же, світліше на них позираючи, з ними й поселений, і разом трисвятими піснями славлять Бога, єдиного в Тройці навіки.

Святитель Прокл, архієпископ Константинопольський
Святитель Прокл з юності весь свій час віддавав молитві і вивченню Священного Писання. Господь удостоїв його великого щастя бути учнем святителя Іоанна Золотоустого, котрий руко поклав його спочатку в сан диякона, а потім в сан пресвітера. Святий Прокл був свідком явлення апостола Павла святителю Іоанну Золотоустому. Від свого учителя святий Прокл отримав глибокі знання Священного Писання, навчився в досконалій формі викладати думки.
Після вигнання і смерті святителя Іоанна Золотоустого святий Прокл був рукопокладений святим Патріархом Константинопольським Сисинієм ( 426-427 рр.) в сан єпископа міста Кизика, але під впливом єретиків-несторіан паства вигнала свого святителя. Тоді святий Прокл повернувся у столицю і проповідував Слово Боже в храмах Константинополя, укріплюючи слухачів в Православній вірі, викриваючи злочестивих єретиків. Після смерті святителя Патріарха Сисинія, святитель Прокл був возведений в архієпископи. Ставши Патріархом Константинопольським, керував Церквою протягом двадцяти років ( 434-447 рр.). Стараннями святителя Прокла при святому царі Феодосії ІІ ( 408-450 рр.) з Коман до Константинополя були перенесені мощі святителя Іоанна Золотоустого.
Під час патріаршества Прокла імперію охопив руйнівний землетрус, який продовжувався декілька місяців. В Вифинії, Гелеспонті, Фригії руйнувались міста, щезали з поверхні землі ріки, в безводних раніше місцях виникали руйнівні повені. Жителі Константинополя на чолі з Патріархом та імператором виходили з міста і звершували молебні за припинення небаченої за силою біди. Під час одного молебню з натовпу невидимою силою був піднятий хлопчик і піднесений на таку висоту, де людський погляд не міг його бачити. Потім цілим і неушкодженим отрок був опущений на землю і розповів, що там, на Висоті, він чув і бачив, як Ангели, славлячи Бога співають: « Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний». Весь народ заспівав трисвяту молитву, приєднавши до неї: « помилуй нас» – і землетрус припинився. Цю молитву Православна Церква співає і до цього часу.
Константинопольська паства любила свого патріарха за його подвижницьке життя, за його турботу за нещасних і за його проповіді. До наших днів дійшло багато творів святителя. Найбільшою відомістю користуються направлені проти несторіан два слова святителя на похвалу Божої Матері і чотири слова на Різдво Христове, що викладають православне вчення про Втілення Сина Божого. Загальну повагу знайшла діяльність святого Патріарха по влаштуванню благочиння у всіх церковних справах. Оточений любов’ю і повагою, Прокл відійшов до Господа в похилому віці ( + 446-447 рр.).

За матеріалами 

https://kyrios.org.ua

http://www.cerkva.vn.ua

 

Коментарі

коментарі