27 листопада – святого апостола Филипа (Пилипа)

Святий апостол Филип (Пилип) народився у місті Віфсаїда у Галілеї і був земляком інших учнів Христа – Петра і Андрія. Глибокий знавець Священного Писання та Старого Заповіту, він ще з юних років очікував приходу Месії, правильно розуміючи зміст пророцтв. Ім’я святого апостола кілька разів згадується у Євангелії: саме він на Таємній Вечері запитував Ісуса про Бога Отця (Ів. 14, 8).

Филип став учнем Господа, повіривши Його Слову (Ін. 1, 43). Після воскресіння Христового апостол проповідував Слово Істини у Галілеї, де воскресив мертве немовля на руках у матері. Завдяки місіонерству апостола Филипа чимало іудеїв, котрі жили у Греції, було навернено до віри Христової. Це не сподобалось місцевим фарисеям, і за їх доносом із Єрусалиму прибула делегація книжників із наміром звинуватити та осудити апостола. Первосвященики звинувачували учнів Христових у обмані народу, мовляв, ті сховали тіло Спасителя. Точилась суперечка, коли іудеї почали хулити ім’я Господнє і спробували вдарити апостола. Святий Филип викрив брехню фарисеїв, і ті раптово осліпли, а після його молитви зір кривдників так само раптово відновився. Багато із місцевих, побачивши силу Господа, що проявилася так явно, увірували. Полишаючи Елладу, апостол Филип рукопоклав чоловіка Наркісса у єпископи місцевої християнської громади. З Греції апостол вирушив у місто Азот, де прославився чудесним зціленням Харитини, сліпої доньки Нікокліда, який, унаслідок цього, прийняв хрещення.

За даними істориків, одним із вірогідних місць проповіді святого Филипа була Скіфія, тобто територія сучасної України. Втім, де б не був апостол – у Азоті, Ієраполі Сирійському, Малій Азії, Місії, – скрізь Слово Правди зустрічало войовничий супротив. Филипа, його сестру Маріамну, апостолів Варфоломія та Іоанна Богослова, котрі теж проповідували у країнах Азії, не один раз ув’язнювали, били камінням, виганяли із поселень. У Ієраполі місцеві юдеї підпалили дім чоловіка, який прихистив у себе подорожуючих, самого Филипа ледь не вбили. Учень Христа смиренно стерпів знущання; залишаючи місто, він, іменем Господа, воскресив мертвого юнака Теофіла і зцілив всохлу руку градоначальника Аристарха, якою той замахнувся на місіонера. Багато ієрапольців тоді навернулося до істинної віри, а Ір став їх єпископом.

Місто Ієраполь Фригійський (сучасна Туреччина) славилося своїм язичницьким храмом, що був присвячений плазунам. Там жили безліч змій і єхидна, яку боготворили місцеві жреці. Силою своєї молитви святий апостол Іоанн Богослов умертвив отруйну потвору, а святий Филип зцілив тих, кого покусали змії. Улюблений учень Христа поніс світло Його проповіді далі на Схід, а із Филипом та його сестрою залишився Варфоломій. Апостоли хотіли вигнати із міста тьму ідолопоклонства і проповідували днями й ночами, щоб навернути побільше людей. Тоді відбулося багато зцілень; передання зберегло нам ім’я чоловіка Стахія, який прозрів після молитов учнів Христових. Містяни дуже потерпали від укусів змій; дружина правителя Ієраполя, яку теж вжалив отруйний плазун, наказала принести себе до Стахієвого дому і отримала подвійне зцілення: тіла від отрути і душі від язичницької облуди. Вона, потай від чоловіка, охрестилася. Розлючений Анфіпат, дізнавшись про вчинок дружини, наказав стратити пришельців. Для смерті жреці-язичники вибрали розп’яття на хресті. Терплячи страшні муки, святий апостол Филип молив Господа, щоб Він був милосердний до його ворогів, щоб відпустив їм гріхи і просвітив їх духовні очі світлом своєї Істини. Коли ж кати виконали наказ, почався землетрус, і всі присутні на судилищі провалилися в щілину, що утворилась у землі. Перелякані ієрапольці почали вимагати зупинити страту і зняли апостола Филипа із хреста, та він уже спочив. На тому місці, де капала кров святого мученика, виросла виноградна лоза, як символ того, що учень уже перебуває поряд зі своїм Учителем. У Ієраполі в той день з’явилася громада новонавернених християн, яким апостол Варфоломій рукопоклав єпископа. Вони з почестями поховали тіло святого Филипа. Його сестра Маріамна разом з апостолом Варфоломієм продовжила справу брата і вирушила з проповіддю до Вірменії. Там мученицьку смерть на хресті прийняв апостол Варфоломій; Маріамна ж проповідувала до останніх своїх днів і відійшла до Господа в Лікаонії.

У 2011 році під час археологічних розкопок на південному заході Туреччини у фортеці Памуккале, серед руїн древньої церкви, вірогідно, було знайдено могилу святого Филипа. Професор Франческо Андріа стверджує, що про історичну достовірність свідчить облаштування гробниці та написи на ній. Мощі святого апостола було перенесено до Риму ще у 560 р., де вони покояться і нині.

Після дня пам’яті святого Филипа (Пилипа, як кажуть у нашому народі) розпочинається Різдвяний піст.

Коментарі

коментарі