19 грудня день пам’яті святителя Миколая Мирлікійського

Правилом   віри й образом лагідности,

         стриманости вчителем явив тебе стаду    твоєму

( тропар святому )

 

Свята Церква сьогодні прославляє велике світило церковного неба винятково чудесного угодника Божого – святителя і чудотворця Миколая.                   Святитель Миколай без сумніву належить до найпопулярніших святих у Христовій Церкві, як на Сході так і на Заході. Хто не знає цього помічника у бідах , всесвітнього заступника, хто не звертався по допомогу до нього, хто не молився до нього в подорожах, у важких життєвих обставинах шукав , благаючи невідкладної найближчої його участі , сприяння і допомоги.

У перекладі з грецької ім`я Миколай означає ”той, хто перемагає народ” – на інших мовах – Ніколас, Ніклас, Клаус, Мікулаш, Міклос, Ніхол, т.д.
Пам’яток  про життя цього надзвичайного святителя, нажаль небагато, про те найдавніший життєпис складений і  написаний  в  Х ст.  Семеоном  Метафрастом,  згаданий у грецьких Мінеях.

Також ще одним джерелом існування святителя є Похвальна бесіда отцю Миколаю св. Андрія Критського що жив у VII ст.

Однак, передання, що дійшло до нас із давніх часів  про св. Миколая, найяскравіше зображає його саме, як борця за чистоту віри, називаючи його зразком віри.

Святий Миколай народився близько 270 року в місті Патарі, в Лікії, південно-західній області Малої Азії. Після смерті єпископа міста Міри, головного міста Лікії, (зараз м. Демре в Туреччині),  він був обраний єпископом цього міста.

 Батьки святого Миколая були багатими християнами – Феофоан і Нона. І  належали до одного з найвідоміших та найбагатших лікійських родів. Довгі роки в них не було дітей. Миколай був їхнім єдиним, вимоленим сином. Благочестиві батьки дбайливо виховували свого сина в християнському дусі, а дядько Миколая, який був єпископом Патарським, дбав про його освіту.
З юних літ Миколай відзначався глибокою побожністю, виявляв схильність до суворого стримування і любив бути на самоті у роздумах про Бога. Святий завжди уникав мирських веселощів, часто бував у храмі Божому і, зрештою відмовився від мирських утіх.  Згідно  з рішенням своїх благочестивих батьків, вибрав духовний сан.  Свою   спадщину він роздав бідним. Роздавши спадщину  він вирушив до Палестини,  поклонитися святим місцям, після чого повернувся до міста Патар, де за порадою свого дядька єпископа Патарського, і став священиком.

Після  смерті єпископа міста Міри, довколишні єпископи та народ радилися про те, кого обрати єпископом  Міри.  Архієпископ  мав видіння, щоб на єпископа  треба вибрати і висвятити чоловіка, який перший прийде вранці до церкви на молитву, бо це буде доброчесна людина, яка горить любов`ю до Бога та свого ближнього.

Першим, хто прийшов до церкви на молитву, був Миколай, якому архиєпископ сказав, що він має стати новим єпископом. Миколай вважав, що це – Божа Воля, тому що й сам мав уві сні дивне видіння: Ісус Христос передав йому святе Євангеліє, а Божа Матір – єпископський омофор. Коли він встав рано вранці, щоб піти до церкви і просити у Бога просвітління, як зрозуміти цей сон, його сповістили, що він обраний і поставлений  єпископом свого рідного міста Мір у Лікії, звідси походить назва святого – Миколай Мірлікійський.
В місті  Мірі вибухла велика епідемія. Миколай, незважаючи на небезпеку, допомагав хворим, утішав їх. Святий Миколай взяв і роздав все що мав  бідним і нужденним. Не чекав, щоб у нього просили допомоги, а сам шукав бідних, щоб їм допомогти. Не дивно, що з його ім’ям пов’язана традиція, яка сягає XII століття – давати допомогу та стипендії в школах. Пізніше цей звичай перетворився в дарування, особливо дітям, у надвечір’я святого Миколая подарунків.

Святий Миколай був прикладом християнського життя, на практиці прагнули реалізувати подвійний аспект християнської любові – Бога та ближнього і робив це так, як написано в Євангелії: “Нехай не знає ліва рука, що дає права”(Мт 6, 3), “Не показуйте своєї праведності перед людьми, щоб вони вас бачили і хвалили за те; нехай знає про ваші добрі діла лише Отець Небесний”(Мт.6,1-4).

Сам владика жив дуже скромно, ревно працював над спасінням своєї пастви, з любов`ю допомагав у біді й смутку
У цьому високому сані святий Миколай не тільки не змінив своєї милосердної поведінки, навпроти, його доброчесність ще більше засяяла.

Так, коли імператор Костянтин І Великий несправедливо засудив на смерть трьох юнаків, святий Миколай відправився в Константинополь і врятував юнаків від смерті. Цю історію зображають  ще й так: якось мер міста Міри взяв хабар і засудив на смерть трьох невинних людей. У той час, коли кат хотів їх стратити, з`явився святий Миколай і затримав виконання вироку. Потім так переконливо розмовляв з мером, що той не тільки признався в нечесності, але й попросив вибачення.
Іншим разом, один патарський чоловік втратив всі свої гроші і хотів пустити своїх дочок на злу дорогу. Щоб допомогти цій родині, святий Миколай потайки підкинув до їхньої хати мішечок золота. Так він робив тричі. Дівчата скористалися цією допомогою, і всі три чесно вийшли заміж. Тому часто на іконах святий Миколай зображений з трьома мішечками золота.
А ось випадок спасіння голодуючих. Коли в місті Мірі настав голодомор, святий Миколай молився і ревно просив у Бога допомоги. Саме в цей час на Сицілії одному торговцеві хлібом уві сні з’явився святий Миколай, який дав йому гарний грошовий завдаток та замовив корабель хліба для голодуючих у Мірі. Прокинувшись, купець, на своє велике здивування, знайшов у своєму кулаку гроші і остаточно переконався, що це був не звичайний сон, а Боже об’явлення. Купець одразу ж наповнив корабель хлібом, приплив до Міри, де святий Миколай купив у нього цей хліб для голодуючих.
Є свідчення, що святий Миколай врятував своєю молитвою рибалок під час бурі на морі. Господь почув молитву Святого, і буря затихла. Тому й сьогодні моряки й рибалки просять у святого Миколая заступництва у Бога, а в багатьох країнах на березі моря побудовані храми на його честь.

Іншим разом святий Миколай воскресив трьох дітей, яких убив і закрив в бочці готеляр. Тому часто святий Миколай зображений на іконах із дітьми в кошику.

Грецькі історики та святий Григорій Великий свідчать, що на початку ІV століття, під час гонінь християн Діоклеціаном та Максиміліаном святий Миколай продовжував проповідувати Христа і був ув`язнений за віру. Тільки в 313 році, коли імператор Костянтин Великий дав Церкві свободу, святий Миколай повернувся до своєї пастви.

Святий Миколай брав активну участь в І Вселенському  Соборі в Нікеї (325 р.), де святитель ревно заступається за правдиву віру в Господа нашого Ісуса Хреста, і де в ході  роботі цього собору, було  засуджено помилки Арія, котрий заперечував Божественну природу Ісуса Христа.
Святий  Миколай єпископ  Мірлікійський  помер 6 грудня близько 345 – 352 рр. у м. Міра. Тіло його було покладене з великою пошаною в церкві міста Міри. З нетлінних мощів його точилося благовонне миро, від якого віруючі отримували зцілення. Згодом мощі були перенесенні в місто Бар (Італія), де вони спочивають і донині.

Надзвичайно поширене в християнському світі шанування великого святителя Миколая, його світле життя являє собою цілковитий ланцюг добрих діл, подвигів на користь скорботних та страждаючих.

На землі і на морі дуже багато чудес творив святитель Миколай, помагаючи  в бідах людям, рятуючи від усіх бід. Багатьом в убогості і крайній біді поміг і явився кожному в усякій потребі готовим помічником, щирим заступником, вірним охоронцем і рятівником. І тепер також допомагає тим, хто звертається до нього, та визволяє від всяких бід.

                                                          Підготував   митр. прот.  Легкий  Володимир

Коментарі

коментарі